25 січня 2023 г., 15:08
Аліна Ігнатенко
505
0
Початок повномасштабної війни з Росією та проблема відсутності в Україні імпортерів озброєння змусили державну владу гарячково шукати шляхи вирішення проблеми та швидкого придбання боєприпасів, озброєння, амуніції та інших товарів, яких потребувала українська армія.
І це стало справжнім подарунком для відвертих авантюристів, які прагнули збагатитися на війні – і де-не-де успішно це робили.
При цьому аналіз найгучніших скандалів наштовхує на думку: без участі представників Міноборони в корупційних схемах аферистам навряд чи щось вийшло. Одне з українських видань нагадало гучні скандали навколо закупівель МОУ – і пов’язало між собою так і не поставлені "турецькі броники", мільйони, знайдені в дивані одного з посадовців міністерства та "свіжий" скандал із закупівлею продуктів для ЗСУ.
Як держава закуповувала зброю та амуніцію у перші місяці повномасштабної війни
Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого з’ясувалося, що в Україні немає імпортера озброєнь – адже всі попередні десятиліття Україна лише продавала озброєння. Навесні, як свідчили і представники влади, і "гравці" ринку озброєнь, українському уряду довелося залучати без перебільшення всіх учасників внутрішнього ринку зброї, щоб завезти з-за кордону максимальну кількість боєприпасів, озброєнь та амуніції.
Позиція керівництва держави була такою: "неважливо де і як її купувати, але країні потрібна вся можлива зброя".
Реалізувати обрану стратегію мали компанії та особи, які займалися постачанням зброї, які після перевірки отримували офіційні "довірчі" листи від Міністерства оборони. Уповноважених осіб та компаній було так багато, що "офіційні представники" МОУ навіть конкурували між собою, намагаючись викупити у європейських та інших постачальників доступні снаряди та обладнання.
Де-не-де виникали ситуації, коли кілька різних постачальників з України конкурували один з одним, щоб завищити ціну на зброю - навіть ту, яку уряди країн-партнерів України були готові передати нашій державі безоплатно.
Коли такі історії доходили до міністра оборони Олексія Резнікова, він, як згадував сам, збирав імпортерів і "роздавав наганяй" – проте принципово ситуацію це не змінювало.
"Ринок зброї дуже, скажімо так, специфічний. Тут мало місця для людських ідеалів. Тому не дивно, що багато відвертих авантюристів спробували перетворити наше лихо у власну можливість. Але на цьому ринку немає інших людей. Тому щоразу потрібно все перевіряти та контролювати окремо. Інакше просто нічого не привезли б", – цитують журналісти слова "одного з топів нинішньої влади", сказані влітку 2022-го.
Однак часом спраглих нажив "офіційні представники" могли коштувати державі занадто дорого. Як і деякі чиновники оборонного відомства, які опинилися не проти заробити на війні.
Історія з турецькими бронежилетами
Ця історія почалася 8 березня 2022 року, у розпал боїв під Києвом, коли двоє громадян України прибули до Туреччини. Там вони вели переговори про постачання бронежилетів для ЗСУ.
"Ці чоловіки – підприємці Дмитро Буряк та Костянтин Кривопуст – не мали державних посад, але й не були звичайними волонтерами. Своїм співрозмовникам вони показували лист від міністра оборони України Олексія Резнікова, підписаний буквально за кілька днів до переговорів. Документ уповноважив їх подавати МОУ у закупівлю товарів для війська", – пояснили журналісти.
Згідно з матеріалами кримінальної справи, у Туреччині Буряк та Кривопуст зустрілися з керівництвом місцевої компанії FarmTR Gida Tarim та запропонували участь у державних контрактах. Турецька сторона пропозицію прийняла – і вже 14 березня FarmTR Gida Tarim уклала з Міноборони договір на постачання 30 тисяч бронежилетів 4 класу захисту.
Вартість контракту – 16,655 мільйонів євро, або 542,755 мільйонів гривень за курсом НБУ.
Кожен бронежилет турецька фірма бралася постачати за ціною 552,7 євро - до початку повномасштабного вторгнення Росії або станом на січень 2023 це занадто дорого. Однак контракт полягав у той час, коли ринок був спустошений, а попит у рази перевищував пропозицію. Отже, броники тоді продавали і по 250, і по 500, і навіть по 1000 доларів.
"1 квітня на рахунок турків прийшло одразу 100% передоплати. Після цього до турецького постачальника знову прийшли "переговорники" Буряк та Кривопуст. За версією слідства, вони вимагали віддати їм частину грошей. І турки піддалися на ці вимоги. Незважаючи на те, що тут напрошується слово "відкат", офіційно це був договір субпідряду. Українські підприємці нібито пообіцяли туркам поставити частину – тисячу броників – замість них", - пишуть журналісти.
"Субпідрядником" стала зареєстрована в офшорному Королівстві Бахрейн фірма Wallartis Solutions, нею в рівних частинах володіють українець Михайло Андрухович та громадянин Бахрейну.
У мережі є кілька сайтів компаній з такою назвою, проте жоден з них ніяк не пов’язаний із виробництвом чи постачанням бронежилетів. На одному із сайтів зазначено, що Wallartis Solutions займається брокерськими послугами та логістикою, на іншому – ІТ-послугами, на третьому – впровадженням технологій зеленої енергетики. Усі сайти були створені наприкінці 2021 та 2022 років.
"Слідство вважає, що Буряк та Кривопуст залучили Wallartis Solutions у свою схему, умовивши на співпрацю її українського власника. Компанія за лічені дні отримала від турків оплату за свій нібито субпідряд. Це 580 тисяч доларів (близько 19,67 мільйона гривень) – 3% від вартості контракту Міноборони. Але поставок обіцяних броників так і не здійснила. Чи завозили щось самі турки – невідомо, про це не йдеться у матеріалах справи", - зазначають журналісти і додають, що на журналістські запити з цього приводу до Міноборони вирішили. не відповідати.
Однак той факт, що через два місяці після укладання контракту представники Міноборони звернулися до правоохоронних органів зі скаргою на невиконані постачання, а Нацполіція порушила кримінальну справу – Україна з високою ймовірністю бронежилетів тоді не отримала взагалі.
Примітно, що цю історію слідство кваліфікувало лише як "шахрайство". Станом на січень 2023 року про підозри повідомлено трьом учасникам схеми: Буряку, Кривопусту та Андруховичу. Двох останніх суд дозволив взяти під варту. Однак усі троє перебувають у розшуку – і, мабуть, ховаються за кордоном. За даними адвоката Андруховича, нікого із трьох підозрюваних не допитували.
Турецькі бізнесмени стали головними свідками слідства. У листопаді через 7 місяців після підписання контракту вони досягли домовленості з Міноборони, що повернуть державі всі 16,655 мільйона євро за контракт, а також пеню в розмірі 143,7 тисячі євро. Поки що цей процес тільки розпочато.
"Чиновники ж у формальній фабулі справи взагалі не фігурують. Хоча низка обставин свідчить, що "шахраї", ймовірно, були на зв’язку з Міноборони. Так, один із свідків розповів слідству: інформацію, що є турецький постачальник, у якого можна замовити броніки, передавали заступнику міністра оборони. Якому саме – невідомо, як і дані свідка, який, власне, спілкувався із заступником. Згадка про ці свідчення є у публічних судових рішеннях, але там імена не публікуються", - констатували журналісти.
Втім, як встановило слідство, Буряк та Кривопуст якось довідалися, коли Україна відправила до Туреччини кошти. До того ж вони мали листа від МОУ, справжність якого підтверджують прокурори у справі.
Цей лист був виданий "підприємцям", імена яких досить легко "гугляться" - і інформація про них у мережі мала б насторожити українське оборонне відомство.
Так, Дмитро Буряк – досить відомий у Києві бізнесмен із російським корінням, він займається переважно забудовами. Буряк вилетів із країни 23 лютого, за день до повномасштабної війни.
Українець Костянтин Кривопуст – це адвокат, який фігурує у низці юросіб як директор чи засновник. Людина з таким ім’ям з 2012 року була під слідством у справі про фіктивне підприємництво та розкрадання коштів. Справу закрили 2020 року – прокурор відмовився представляти звинувачення.
Та й сам контракт Міноборони із турецькою FarmTR Gida Tarim викликає сумніви. Адже публічні дані про цю компанію свідчать, що вона працює не у військовій, а в сільськогосподарській сфері.
"Міністерство оборони відмовилося повідомляти будь-які подробиці про підписання договору на бронежилети. Ні те, хто саме домовлявся з турками, ні терміни, протягом яких вони мали поставити бронежилети, ні те, чи був виконаний контракт хоча б частково. Не стали в відомстві відповідатимуть і на питання про роль Буряка та Кривопуста у держзакупівлях. Все це в МОУ назвали "таємницею слідства". І навіть пригрозили, що її розголошення тягне за собою кримінальну відповідальність", - зазначають журналісти.
І додають, що відповідь на запит підписав заступник міністра оборони В’ячеслав Шаповалов, який напередодні, 24 лютого, пішов у відставку через корупційний скандал із завищеними цінами на закупівлю продовольства для армії.
Справа про "диванний мільйон"
Проте журналісти натрапили на один з епізодів і одне прізвище, яке дещо проливає світло на цю історію.
За деякими даними, офіційні "особи схеми" – не єдині, кого слідство вважає причетними до історії з бронежилетами. У поле зору слідчих потрапило ще кілька людей. У тому числі й колишній заступник міністра оборони, а зараз один із керівників спецекспортера зброї компанії "Прогрес" Олександр Миронюк.
В останній день літа 2022 року стало відомо про обшуки у чинного начальника департаменту держзакупівель МОУ Богдана Хмельницького. Чиновника підозрювали у тому, що він причетний до справи із бронежилетами.
Під час обшуку чиновник Міноборони нібито вилучив величезну суму грошей, захованих у дивані. Однак про яку саме суму йшлося, встановити тоді не вдалося.
Відповідаючи на журналістський запит, у Міноборони визнали, що обшуки у Хмельницького були, але категорично спростували, що вилучалися хоч якісь кошти. І це, як встановили журналісти, справді правда: під час обшуку у чинного голови департаменту закупівель грошей не вилучали. Їх вилучили під час проведення обшуку у колишнього заступника міністра Олександра Миронюка, який до свого звільнення у 2021 році якраз і займався департаментом закупівель. І який, за дивним збігом обставин, теж фігурує у справі про бронежилети.
У Миронюка під час обшуків знайшли 17 мільйонів 78 тисяч гривень, 400 тисяч 100 доларів та 100 тисяч 380 євро.
27 серпня 2022 року постановою слідчого зазначені кошти було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Слідчі одразу ж звернулися до суду, щоб заарештувати зазначені гроші, але не тут було.
7 вересня слідчий суддя Печерського райсуду відмовив заарештовувати мільйони Миронюка, хоча того ж дня було накладено арешт на інше майно, вилучене під час обшуків у цій справі.
12 вересня Печерський суд таки заарештував гроші. Усі ці рішення відсутні у судовому реєстрі, оскільки, за даними Інформаційних судових систем, слідчі не передали дані щодо виконання цих рішень до Реєстру.
Через два місяці, 17 листопада, адвокатам Миронюка вдалося домогтися ухвали Київського апеляційного суду про скасування арешту. Як вирішив суддя, слідчі не надали достатньо доказів того, що гроші були об’єктом чи результатом злочину. Крім того, у Єдиному реєстрі досудових розслідувань не було інформації про причетність Миронюка до справи чи повідомлення про підозру.
Слідчі переконували, що "вважають встановленою" причетність Миронюка: у поліції переконані, що колишній заступник міністра не просто причетний, а міг бути серед організаторів злочинної схеми.
Проте, навіть після рішення суду гроші фігуранту не повернули. Тому його представники змушені були ще раз окремо звернутися до суду, щоби отримати зазначені кошти.
8 грудня 2022 року Печерський суд додатково зобов’язав поліцію невідкладно повернути Миронюку його мільйони, з яких вже було знято арешт. Представники звинувачення на це засідання взагалі не дійшли. Постанова була оприлюднена напередодні Нового року, 27 грудня.
При цьому з’ясувати, звідки у чиновника, який багато років поспіль працював у держсекторі та уряді, такий стан - непростий. Під час військового стану доступ до реєстру декларацій закрито, тож скільки Миронюк заробляв останнім часом, невідомо.
А ось у декларації за 2019 рік він вказав 1,8 мільйона гривень доходу, 15 тисяч доларів готівки та квартиру у Хмельницькому. НАЗК у деклараціях чиновника за 2018 та 2019 роки суттєвих порушень не виявило. Однак очевидно, що накопичити із зарплати 17 мільйонів гривень та сотні тисяч доларів та євро Миронюк явно не міг.
Як вдалося з’ясувати журналістам, одразу після обшуків Миронюк надав суду "документ", що гроші з дивана були не його – він їх позичив.
"У нотаріально завіреній заяві, укладеній через тиждень після обшуків, йдеться, що в січні 2022 року всі вилучені гроші Миронюку позичила 86-річна мешканка Харкова Елеонора Думіньш. Пані Елеонора має великі проблеми із зором, які завадили їй самій скласти заяву. . Один із прокурорів у справі підтвердив справжність документа", - пишуть автори розслідування.
Вони з’ясували, що Елеонора Думіньш є родичкою засновників харківського "ХАДО-холдингу", що займається виробництвом гвинтівок. Крім того, з 2016 року Елеонора Думіньш зареєстрована як ФОП для оптової торгівлі, і при реєстрації вказала е-mail і телефон, що належать "ХАДО".
Цей холдинг має давні робочі відносини з державним спецекспортером "Прогрес", у якому до та після роботи у Міноборони працевлаштований Миронюк. Свого часу "Прогрес" мав ексклюзивні права на просування продукції "ХАДО" на експорт.
У НАБУ на запит журналістів, чи перевірялися викладені дані щодо можливого незаконного збагачення екс-чиновника МОУ, повідомили, що не розслідували згадане виробництво і про вилучені засоби інформації не мають. А в НАЗК повідомили, що Миронюк ще не подавав дані про суттєву зміну майнового стану у зв’язку з ймовірною "позикою" на таку велику суму.
У контексті описаних історій зі схемами навколо закупівель МОУ журналісти згадали також корупційний скандал із закупівлею продуктів для ЗСУ за завищеними цінами. І провели паралелі між цими історіями. Незважаючи на те, що випадок з "турецькими брониками" формально виглядає як історія про те, що держава видала мандат довіри шахраям, які скористалися ним у власних інтересах, а Міноборони відреагувало на крадіжку задовго до розголосу і намагається повернути кошти.
"Але як взагалі шахраї проникли у надсекретну і закриту сферу оборонних поставок? Звідки вони дізналися про контракт, хід угоди, переказ грошей? Чи могло це статися, якби хтось їм у цьому не допомагав усередині Міністерства оборони? Якщо поглянути ширше, то всі гучні корупційні скандали останніх днів більше схожі один на одного, ніж здається.Усі ці історії об’єднує незбагненне для порядної людини бажання урвати від державного потоку грошей щось і для власної кишені. через твої дії бронежилети – це сотні втрачених чи скалічених життів", - зазначають журналісти.
І резюмують: поки одні намагаються урвати "сотню-другу тисячі" про запас – інші втрачають усі.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, хто стоїть за компанією, яка отримала контракт із космічними цінами на продукти для ЗСУ.
Міністр оборони України Олексій Резніков пояснив скандал із харчуванням ВСУ тим, що журналісти при порівнянні цін у супермаркетах та у постачальників для Міноборони порівнювали незрівнянні речі. Що стосується завищеної ціни на яйця, її Резніков пояснив технічною помилкою, яку здійснив постачальник.
Втім, реагуючи на критику міністра, журналісти провели нове порівняння, цього разу зіставляючи ціни в контракті МОУ із цінами, за якими закуповує продукти харчування Держприкордонслужба. І різниця виявилася великою. Наприклад, Міноборони законтрактувало курячі стегна по 120 гривень за кілограм, а ДПСУ – по 51-78 гривень. У закупівлях Міноборони картопля коштує 22 грн/кг, а ДПСУ – 6,90; капуста у Міноборони – по 30 грн/кг, а у прикордонників у межах 10-17 грн/кг.
Те саме стосується буряків: 25 грн у Міноборони та 13,5 грн у ДПСУ; цибуля – 42 грн у Міноборони та у Держприкордонслужби по 17-26 грн/кг.
Також Міноборони законтрактувало гречану крупу по 83 грн/кг, а ДПСУ в межах 53-56 грн, олію 109 грн та 58,6 грн відповідно. При цьому вартість курячих яєць за штуку під час закупівлі ДПСУ становить 5,10-6,60 гривень.
