Нафтовий альянс Саудівської Аравії та Росії загрожує переобранню Байдена, - Bloomberg

Нафтовий альянс Саудівської Аравії та Росії потенційно може створити різні проблеми для економіки США і навіть для кампанії з переобрання президента Джо Байдена.

Про це повідомляє Bloomberg.

Рішення ОПЕК+ цього місяця скоротити видобуток нафти вдруге з того часу, як минулого літа Байден прилетів до Саудівської Аравії з метою її підвищення, може бути лише початком.

Заява ОПЕК+ від 2 квітня, внаслідок якої ціни на нафту піднялися приблизно на 5 доларів за барель, уже означає, що ризики рецесії підвищилися, оскільки у споживачів, які витрачають більше на енергію, залишиться менше грошей на інші речі, а інфляція буде вищою. . Президент Росії Володимир Путін тим часом отримує більше коштів, щоб фінансувати своє вторгнення в Україну.

Але важливішим є те, що дії ОПЕК+ говорять про ймовірний рух цін на нафту найближчими роками, зазначає Bloomberg.

У світі мінливих геополітичних спілок Саудівська Аравія виривається з орбіти Вашингтона. Саудівці встановлюють рівні видобутку нафти за погодженням із Росією. Коли вони хотіли послабити напруженість у відносинах з регіональним суперником Іраном, вони звернулися до Китаю за посередництвом угоди, при цьому США залишилися осторонь. Іншими словами, західний вплив на нафтовий картель знаходиться на найнижчому рівні за останні десятиліття.

І всі члени ОПЕК+ мають свої власні пріоритети, від амбітних планів наслідного принца Саудівської Аравії Мохаммеда бен Салмана щодо переосмислення своєї економіки до війни Путіна.

Відповідаючи на запитання про побоювання США щодо того, що ОПЕК+ двічі ухвалювала рішення скоротити видобуток після візиту президента Байдена до Саудівської Аравії, представник Держдепу США заявив, що адміністрація зосереджена на стримуванні внутрішніх цін на енергоносії та забезпеченні енергетичної безпеки США. США вважають скорочення видобутку недоцільним, враховуючи волатильність ринку, що продовжується, але почекають, щоб побачити, які дії в кінцевому підсумку здійснить ОПЕК+, сказав представник.

Тим часом загроза конкуренції з боку сланцевих родовищ США, яка стримувала зростання цін у минулому, відступила. І хоча робляться глобальні зусилля щодо скорочення використання викопного палива, а вищі ціни прискорять ці зусилля, стрімке буріння минулого року показує, що безвуглецева економіка залишається скоріше довгостроковою метою, ніж короткостроковою рушійною силою.

Хоча деякі аналітики кажуть, що перешкоди для попиту означають, що недавній стрибок цін може виявитися скороминущим, більшість прогнозує, що в найближчі роки ціни перевищать 80 доларів за барель, що набагато вище за середню ціну в 58 доларів за барель у період з 2015 по 2021 рік .

Як зазначає Bloomberg, нестабільні 18 місяців на ринках сирої нафти були відзначені з трьома основними фазами.

• Напередодні вторгнення Росії в Україну – і одразу після нього – ціни злетіли до 120 доларів за барель у червні 2022 року.
• Потім тенденція пішла у зворотний бік. Побоювання з приводу рецесії в Європі, швидко зростаючі відсоткові ставки в США та введені в Китаї обмеження через COVID у сукупності призвели до зниження ціни приблизно до 75 доларів у грудні.
• Попит почав зростати на початку 2023 року, переважно через поновлення роботи в Китаї - найбільшому у світі імпортері. Банківські потрясіння минулого місяця зупинили ралі, але воно відновилося ще до несподіваного скорочення видобутку ОПЕК+, внаслідок якого ціни зросли з 80 до 85 доларів за барель.

Для глобальної економіки нижчі поставки нафти та вищі ціни – погані новини. Великі експортери, звісно, у виграші. Для імпортерів, як і для більшості європейських країн, дорожчі енергоносії – це подвійний удар – уповільнення зростання навіть за зростання інфляції.

США перебувають десь посередині. Як великий виробник, він виграє, коли ціни зростають. Але ці вигоди - на відміну від проблем, пов’язаних з вищими цінами на паливо насоси - не такі значні.

Модель, розроблена Bloomberg Economics, передбачає, що при підвищенні нафтових цін на кожні 5 доларів інфляція в США зростатиме на 0,2 процентних пункти - зміна не кардинальна, але в той час, коли Федеральна резервна система намагається взяти ціни під контроль, що теж не вітається.

Є три основні причини, через які подібні потрясіння можуть бути ще попереду: геополітичний зсув, зростання видобутку сланцевої нафти та марнотратства Саудівської Аравії.

Геополітичні тертя

Упродовж десятиліть американо-саудівський пакт "нафта в обмін на безпеку" був опорою енергетичного ринку. Тепер він хитається. Ця угода, символом якої стала зустріч в 1945 між президентом Франкліном Д. Рузвельтом і королем Абдель Азізом ібн Саудом на борту американського крейсера в Суецькому каналі, надала США доступ до саудівської нафти в обмін на гарантії безпеки королівства.

Але договір уже не той, що був колись:

• У 2018 році в консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі було вбито оглядача Washington Post і саудівського дисидента Джамаля Хашоггі.
• У 2019 році Байден - тоді ще кандидат у президенти - пригрозив перетворити Саудівську Аравію на державу-ізгоя та припинити продаж зброї.
• 2021 року, на початку свого президентства, Байден опублікував звіт розвідки, в якому оцінювалося, що спадковий принц Мухаммед, фактичний правитель королівства, несе відповідальність за вбивство Хашоггі.
• У жовтні 2022 року ОПЕК+ знизила видобуток нафти на 2 млн барелів на день - менш як через три місяці після того, як Байден прилетів до Ер-Ріяду у пошуках збільшення. Білий дім назвав цей крок "недалекоглядним".
• Минулого місяця Саудівська Аравія та Іран домовилися відновити дипломатичні відносини в рамках угоди, укладеної за посередництва Китаю та підписаної в Пекіні.
• Уряд Саудівської Аравії також погодився приєднатися до Шанхайської організації співробітництва - групи, очолюваної Китаєм і Росією і як суперник західних інститутів - як "учасник діалогу".

Після кроку 2 квітня офіційні особи Саудівської Аравії заявили, що він був мотивований національними пріоритетами, а не будь-яким дипломатичним порядком денним.

"ОПЕК+ досягла успіху зараз і в минулому у стабілізації нафтових ринків, і, всупереч твердженням західних і промислових держав, це не має нічого спільного з політикою", - заявив колишній радник міністерства нафти Саудівської Аравії Мохаммад Аль-Саббан, повідомляє газета Asharq Al-Awsat. .

Сланцевий буфер

У минулому ОПЕК+ часто розривалася: вона хотіла високих цін, але побоювалася, що вони викличуть посилення конкуренції, особливо сланцевої нафти США. Ця суперечність призвела до цінової війни між Росією та Саудівською Аравією у 2020 році, яка закінчилася, коли тодішній президент США Дональд Трамп виступив посередником в угоді.

Але зараз дилема майже немає. Зростання заробітної плати у США та інфляція збільшили вартість видобутку сланцю, що призвело до уповільнення зростання виробництва. А фірми віддають пріоритет розподілу прибутку між акціонерами, а не інвестуванню їх у розширення виробництва.

Потреби бюджетів ОПЕК+

Тим часом, у виробників нафти свої цілі. Саудівська нафта дешева у видобутку. А королівству потрібні лише ціни на рівні 50-55 доларів за барель, щоб фінансувати свій імпорт та компенсувати відтік грошових переказів. Але це вимагає вищої ціни у 75-80 доларів, щоб збалансувати бюджет.

Саудівська Аравія має дорогий соціальний контракт зі своїми громадянами, який обіцяє процвітання в обмін на політичну згоду. Щоб зберегти свою частину угоди, уряду необхідно інвестувати у свої ненафтові галузі, у яких зайнято більшість саудівців. Нафтодолари оплачують цей рахунок.

Суверенний фонд Саудівської Аравії має намір витрачати 40 млрд доларів на рік на внутрішню економіку, включаючи будівництво Неома, футуристичного міста в пустелі з гаданою вартістю 500 млрд доларів, крім зовнішніх інвестицій. Цих цифр у бюджеті немає. Для досягнення всіх цих цілей королівству потрібна ціна на нафту ближче до 100 доларів.

Тим часом у Росії президент Путін розраховує на доходи від продажу нафти, щоб живити свою військову машину. Економіст Bloomberg Economics Russia Алекс Ісаков підрахував, що ціна 100 доларів за барель необхідна, щоб збалансувати баланси Кремля.

Жовтневий сюрприз

Безперечно, Білий дім, схоже, не турбує останній раунд скорочення виробництва. Це може частково відображати очікування того, що фактичне зниження видобутку може бути меншим, ніж загальна цифра, що перевищує 1 мільйон барелів на день. Дотримання скорочень серед членів ОПЕК також може бути далеко не ідеальним. У лютому Росія зобов’язалася в односторонньому порядку скоротити видобуток. Насправді потоки почали падати лише минулого тижня.

Тим не менш, аналітики сходяться на думці, що ціни на нафту в середньому становитимуть 85-90 доларів за барель цього і наступного року. Якщо ОПЕК+ вирішить ще раз скоротити видобуток наступного року, напередодні президентських виборів у США, це підірве шанси Байдена на перемогу.

Інструмент моделювання економічних сценаріїв Bloomberg - SHOK - передбачає, що скорочення поставок, яке підняло нафту приблизно до 120 доларів за барель у 2024 році, утримає інфляцію в США на рівні майже 4% до кінця 2024 року в порівнянні з базовим прогнозом у 2,7%. . А загальноприйнята думка свідчить, що високі ціни на паливо завдають шкоди чинним політикам під час голосування.

Нафтові цикли

Високі ціни на нафту, як правило, сіють насіння власної загибелі, стимулюючи збільшення інвестицій у виробництво з боку компаній, які прагнуть отримати більший прибуток.

Надлишок нафти у 1980-х роках пішов за бумом 1970-х років, коли виробництво розширилося в Сибіру, на Алясці, у Мексиканській затоці та у Північному морі. Ця модель повторилася під час нафтового буму 2000-х років, який закінчився зростанням цін на сланцеву нафту у США у 2014 році.

На цей раз терміновості більше. Екологічні цілі підштовхують країни до зниження залежності від викопного палива. Проблеми національної безпеки в Європі, яка до війни в Україні дуже залежала від російської нафти та газу, можуть прискорити перехідний період.

І немає жодної гарантії, що саудівці, Росія та інші члени картелю ОПЕК+ зможуть зберегти свій єдиний фронт. Це легше зробити, коли ціни високі, але коли цикл змінюється, члени виявляються менш схильними до обмеження пропозиції.

Тим не менш, принаймні на даний момент ціна на найважливіший товар у світі встановлюється країною, на яку США більше не можуть розраховувати як на друга, зазначає Bloomberg.