Соратник Януковича Володимир Мисик переносить завод «Кулиничі» до Львова. А чому не до Москви?
Декілька днів тому з’явилася інформація, що група компаній «Кулиничі», яка зосереджена у східній частині України, переносить своє виробництво на захід країни та розпочинає будівництво хлібозаводу у Львові.
З одного боку, це зрозуміло – Харків, який є базовим регіоном групи, повільно, але впевнено стирається в пилюку російською армією. І в такій ситуації бізнесу, особливо великим підприємствам, не позаздриш – будь-який обстріл може вивести з ладу хлібозавод миттєво. Але коли хоч трохи ознайомишся з історією групи «Кулиничі» та біографією її власника Володимира Мисика, постає одне питання.
І це питання просте, як яйце – а чому, власне, Володимир Мисик переїжджає до бандерівського Львова, а не до благословенної та богорятованої Москви? Адже це саме його стараннями, у тому числі і як народного депутата України, Харків постійно обстрілюється росіянами.
Хлібокомбінат «Кулиничі» було засновано Мисиком у 1994 році. І вів свою діяльність, як і більшість таких підприємств, в умови жорсткої конкуренції. Щось виходило, щось – ні. Але загалом бізнес йшов. Досить рівно і стабільно, підприємство потихеньку набирало обертів.
Але у 2012 році стався прорив – власник «Кулиничів» Володимир Мисик став народним депутатом України. І не просто депутатом, а від Партії регіонів. І це виявилося «золотою акцією» – «Кулиничі» стрімко пішли вгору.
Вже з літа 2012 року компанія «Кулиничі» Мисика суттєво потіснила з київського ринку всім відомий «Київхліб». Тоді, завдяки підтримці Миколи Азарова, руками київського голови міської адміністрації Олександра Попова, Мисик зміг за короткий проміжок часу штучно знищити цілу низку хлібних заводів Київської області, залишивши без роботи тисячі людей. Натомість у столиці практично на кожній зупинці з’явилися хлібні кіоски компанії «Кулиничі», до речі, із повним порушенням містобудівних норм.
Завдяки заступництву «Сім’ї» Володимир Мисик із провінційного бізнесмена перетворився на національного олігарха, статки якого лише за офіційними даними обчислюються десятками мільйонів доларів.
Під час своєї парламентської діяльності – а відбув він два терміни, програвши у 2019 році представнику «слуг» Здебському – Володимир Мисик особливо законотворчою діяльністю не турбувався. Зате встиг потрапити до декілька скандалів з «кнопкодавством».
Але це дрібниці. Тому що Мисик займався не тільки розвитком свого бізнесу, а служив тим, хто допомагав йому цей бізнес розвивати.
Пам’ятаєте «золотий батон», який знайшли у Віктора Януковича, який втік? Так от подарував «Баті» цей батон саме Володимир Мисик. І саме за Януковича, як уже згадувалося, провінційний хлібозавод перетворився на міні-імперію, а вчорашній колгоспний ветлікар – на олігарха:
Щоправда, зважаючи на все, зберіг свої колгоспні звички – у 2018 році дозволив собі сексистські висловлювання стосовно колеги – народного депутата Вікторії Пташник. Однак, як уже говорилося, це дрібниці.
Тепла дружба послужливого харків’янина зі своїми політичними патронами нерідко ставала надбанням громадськості. Так, у 2012 році на найбільшому щойно збудованому хлібозаводі Мисика у Васильківському районі червону стрічку перерізав особисто Янукович. Звичайно, ні земельні, ні адміністративні питання друга «Сім’ї» при реалізації цього проекту нітрохи не турбували.
За цю прихильність владі доводилося платити. І не лише золотим батоном, а й відданістю у сесійній залі. Незважаючи на те, що Мисик пропустив 90% засідань ВР, коли треба було «Баті», він приходив. І голосував як треба.
На рахунку Володимира Мисика – не лише голосування 16 січня 2014 року за так звані "диктаторські закони" - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова. Мисик намагався виправдати застосування сили з боку влади під час Євромайдану. Але після втечі Януковича трохи притих, хоча відпрацьовувати свій успіх не перестав, хай і менш привселюдно.
Вже 2015 року, у наступному скликанні Верховної Ради, Володимир Мисик намагався провалити безвізову угоду з Євросоюзом. Для цього він разом з іншими проросійськими депутатами вносить поправку до державного бюджету України, яка, у разі ухвалення, вела до блокування запланованого «безвізу».
Так, «хитрий хід» не вдався, але дуже характерний.
Після втечі Януковича та зміни влади частина суспільства намагалася боротися з Мисиком шляхом бойкоту. «Кияни не купують хліб з логотипом ТМ "Кулиничі", оскільки знають, що цей хліб замішаний на крові та побиття дітей на Майдані . Підприємство Азарова-Місика починає рахувати збитки», - зазначав тоді активіст Юрій Андрєєв.
Однак це ні до чого не спричинило. Громадський інтерес спав, та й у країні відбувалося надто багато подій, щоб фокус уваги зміг довго триматися на одному з багатьох поплічників Януковича.
Правоохоронні органи на Мисика, як і на багатьох інших, уваги не звернули, та й сам він встиг прикритись депутатським мандатом, вигравши мажоритарку на одному з харківських округів.
Стратегію економічної експансії довелося трохи змінити – оскільки не було явного даху у вигляді Януковича та Азарова, Мисик почав діяти «горизонтально». Схема заходу до регіону використовувалася досить проста, але цілком ефективна. У розробку брався місцевий чиновник, на якого через старі зв’язки «Сім’ї» належним чином натискали і належним чином мотивували, і він через арсенал адміністративних методів склав килимову доріжку перед компанією «Куліничі» і повністю зживав місцевих виробників.
Результат – «Кулиничі» захопили повністю чи частково ринки Житомирщини, Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини. На сьогоднішній день виробництво знаходиться у Харківській, Полтавській та Київській областях. А ось мережа фірмових торгових точок розташовані у Харкові та області, у Полтаві та області, у Дніпрі та області, у Сумах та області, у Києві та області. Кількість торгових точок у кожному регіоні – понад тисячу магазинів (закусочних).
Але сталося те, про що мріяв власник «Кулиничів» та його покровителі з клану Януковича – в Україну прийшов російський світ. І чомусь колишньому колгоспному зоотехніку захотілося втекти з Харкова до бандерівського Львова.
У 2011 році Микола Азаров висловлювався за те, щоб мережа корпорації «Кулиничі» набула широкого поширення по всій країні. За абсурдним збігом обставин його мрія може здійснитись у нинішній Україні.
Читайте по темі:
