Leopard 1, Gepard, SK-105 Kürassier та інші раритети: яку бронетехніку хоче продати Україні бельгійський колекціонер
Початок 2023 року для України можна сміливо називати танковим: Німеччина погодила постачання та реекспорт танків Leopard 2, США ухвалили рішення поставити танки M1 Abrams, а Великобританія – танки Challenger 2.
Крім того, західні союзники зібрали для України ще півтисячі старих радянських танків різних модифікацій – переважно Т-72 та Т-80.
Але це ще не все. Дізнавшись про рішення Німеччини про реекспорт в Україну її "Леопардів", заявив про себе засновник бельгійської приватної збройової компанії OIP Land Systems Фредді Верслуїс. Він 20 років скуповував у всьому світі старі танки та бронетранспортери, розраховуючи, що одного разу на зброю знову виникне попит. І ось, схоже, настала його зоряна година.
Сьогодні збори бельгійця вважають однією з найбільших приватних колекцій зброї в Європі. У його арсеналі – 50 німецьких основних бойових танків Leopard 1, 38 німецьких зенітних танків Gepard, 112 австрійських легких танків SK-105 Kürassier, 100 італійських бронетранспортерів VCC-2 та 70 американських бронетранспортерів M113. Загалом складі його фірми OIP Land Systems – близько 500 броньованих машин.
OBOZREVATEL розбирався, що це за раритетна бронетехніка, на що вона здатна і які шанси опинитися в Україні.
Танки Leopard 1
Leopard 1 (до появи нової моделі Leopard 2 називався просто Leopard) – це німецький основний бойовий танк другого покоління, який був розроблений та вироблявся у Західній Німеччині з 1965 по 1984 рік.
Усього було виготовлено 4744 одиниці, які перебували (а подекуди й досі перебувають) на озброєнні у 12 країнах на чотирьох континентах. Найбільшими експлуатантами, крім ФРН, були Нідерланди, Бельгія, Норвегія, Данія, Австралія та Італія. Сьогодні найбільше танків цієї марки експлуатують Греція, Чилі, Туреччина та Бразилія.
Базова версія танка має зварний корпус, литу вежу та нестабілізовану нарізну 105-мм гармату L7A3 з довжиною ствола 51 калібр. Боєкомплект складається з 60 пострілів, 45 з яких розташовані у корпусі танка та 15 – у вежі. Додатково із озброєння є спарений 7,62-мм кулемет MG3 із боєкомплектом на 1250 набоїв.
У процесі експлуатації танк зазнав семи модифікацій, наслідком яких стали нова вежа, покращена броня, стабілізована гармата, сучасна система наведення, з’явилися лазерні далекоміри, тепловізори тощо.
Фредді Верслуїс придбав 50 танків Leopard 1 у 2014 році, коли бельгійський уряд зняв їх з експлуатації. Вони коштували йому 37 тис. євро за кожен, що тоді вважалося ринковою ціною для списаної бронетехніки.
У 2023 році бельгійський уряд звернувся до компанії OIP Land Systems з пропозицією викупити танки назад, щоб відремонтувати та передати їх Україні, проте сторони поки що не змогли дійти згоди. Міністр оборони Бельгії Людовін Дедондер звинуватила фірму у спробі отримати "величезний прибуток" від продажу.
"Переговори все ще продовжуються, але я не збираюся платити півмільйона за танк, який і близько не боєздатний", - заявила Дедондер бельгійським ЗМІ.
Верслуїс має своє бачення ситуації. Він стверджує, що відкритий для всіх варіантів, але "ціна має бути справедливою", оскільки для нього це бізнес, а не благодійність. При цьому він визнає, що танки небоєздатні і потребують спочатку діагностики, а потім капітальної модернізації.
"Зараз немає сенсу говорити про ціни, оскільки нам потрібно перевіряти стан кожного танка і те, що слід оновити. Можуть знадобитися місяці та до мільйона євро на ремонт кожного танка, щоб підготувати його до використання в Україні. Їм потрібен новий двигун, амортизатори, новітні. радіолокаційні технології і т.д. – пояснив бельгійський підприємець у коментарі The Guardian .
Також Верслуїс сказав, що бельгійський уряд – не єдиний, хто цікавиться цими танками. Нещодавно до нього щодо можливості купівлі танків звернувся державний експортер та імпортер озброєнь України та Об’єднані експедиційні сили Великобританії.
Легкі танки SK-105 Kürassier
SK-105 Kürassier ("Кірасир" – названий на честь вершників важкої кавалерії XVI-XX століть, обладунки яких називалися кірасою) – це легкий австрійський танк, який класифікується як винищувач танків. Він був розроблений у другій половині 1960-х з метою забезпечити австрійську армію власним протитанковим засобом, здатним діяти на пересіченій місцевості.
З 1971 по 1993 рік було виготовлено близько 600 таких танків – для австрійської армії, а також на експорт: в Аргентину, Марокко, Туніс, Болівію, Ботсвану та Бразилію. У всіх цих країнах, окрім Австрії, він все ще перебуває на озброєнні.
Танк SK-105 має традиційне компонування - відділення управління розташоване спереду, бойове - посередині, моторно-трансмісійне - ззаду.
Башта танка створена на основі французької вежі FL12 шляхом внесення численних удосконалень, зокрема – робоче місце механіка-водія зміщене до лівого борту, праворуч від нього знаходяться акумуляторні батареї та механізм заряджання. Приводи наведення дубльовані і навідник, і командир можуть вести вогонь, користуючись гідравлічними або ручними приводами. Також танк обладнаний пристроєм нічного бачення та лазерним далекоміром.
Корпус зварений із сталевих броньових листів, башта – сталева, зварено-лита. Основний броньовий захист танка розроблявся як протипульний. При цьому лобова частина корпусу та башти можуть протистояти снарядам 20-мм автоматичних гармат.
Танк має високі показники рухливості по пересіченій місцевості як свого часу. Він здатний подолати підйом до 35 градусів, вертикальну перешкоду заввишки 0,8 м-коду і траншею шириною до 2,4 м-коду.
На танку використовується 6-циліндровий дизельний двигун Steyr 7FA рідинного охолодження з турбонаддувом, який має потужність 320 кінських сил та автоматичну трансмісію ZF 6 HP 600 з гідротрансформатором. Ходова частина містить по п’ять двосхили прогумованих опорних котків на кожен борт і по три підтримують катка. Підвіска – індивідуальна торсіонна.
Основне озброєння SK-105 – нарізна 105-мм гармата 105 G1, здатна вести вогонь різними типами боєприпасів: кумулятивним, осколково-фугасним, бронебійним підкаліберним і димовим опереним. Максимальна дальність стрілянини становить 2700 м, але найбільшу ефективність постріли мають на відстані до 1000 м-коду.
Швидкострільність гармати становить 12 пострілів за хвилину. Заряджання гармати відбувається автоматично з двох магазинів барабанного типу по шість пострілів кожен. Для перезаряджання магазинів потрібно витягнути барабани з танка. Повний боєкомплект гармати складав 42 постріли.
З додаткового озброєння праворуч від гармати встановлено спарений кулемет MG 74 з боєкомплектом 2000 набоїв. Такий самий кулемет встановлений у командирській вежі.
Про інтерес до цих танків з боку України поки що нічого не відомо. До того ж фірма OIP Land Systems поки що не може продати свої 112 одиниць SK-105, оскільки Австрія не дала добро на їхній реекспорт.
"Це велика ганьба, тому що вони в хорошому стані і їх легко підготувати. Ми взяли ці танки, коли вони були нікому не потрібні. Тепер я дуже хотів би побачити їх в Україні", – заявив Фредді Верслуїс у коментарі The Guardian.
Зенітні танки Gepard
ЗСУ Gepard – це німецька зенітна самохідна артилерійська установка, яку виробляє компанія Krauss-Maffei з середини 1970-х років. Наприкінці 2000-х її почали знімати з озброєння у Німеччині, Бельгії та Нідерландах.
Установка призначена для захисту стаціонарних об’єктів та бронетанкових колон на марші від атак з вертольотів та літаків на малих та надмалих висотах вдень та вночі за будь-яких погодних умов та в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії противника.
Gepard базується на шасі танка Leopard 1. На вежі, яка може обертатися, роблячи повне коло, встановлені дві 35-мм гармати Oerlikon KDA і два радари: пошуковий та відстежуючий. Кожна з гармат має скорострільність 550 пострілів за хвилину. Довжина стволів – 3,15 м, початкова швидкість снарядів – 1440 м/с, ефективна дальність ураження – 5500 м. У боєкомплект входять 640 снарядів для ураження повітряних цілей та 40 бронебійних снарядів для стрільби по наземних.
На сьогоднішній день Україна вже отримала від Німеччини 30 установок Gepard, які відмінно себе зарекомендували як засоби протидії іранським дронам-камікадзе Shahed-136 і Shahed-131.
Про інтерес до "Гепардів" з колекції OIP Land Systems у контексті України поки що нічого не відомо.
Бронетранспортери M113
M113 – це американський гусеничний бронетранспортер із алюмінієвим корпусом. Виготовлявся з 1970 до 2007 року. Довгий час був головним бронетранспортером армії США. На сьогоднішній день стоїть на озброєнні у понад 50 країнах світу, включаючи Україну.
У M113 – стандартне передньомоторне компонування з розміщенням моторного відділення у лобовій частині машини, а об’єднаного бойового та десантного відділення – у кормовій. Екіпаж M113 складається з двох осіб: механіка-водія та командира, крім них, бронетранспортер може штатно перевозити 11 десантників.
Для посадки та висадки над місцями механіка-водія та командира є індивідуальні круглі люки у даху корпусу. Для посадки і висадки десанту передбачена велика аппарель, що відкидається вниз, в кормі машини, через яку піхотинці можуть оперативно залишати бронетранспортер відразу по двоє. Апарель опускається і піднімається за допомогою гідравлічного приводу, керованого з місця водія. Також у ній є звичайні двері. Додатково у даху корпусу над десантним відділенням є квадратний вантажний люк, що відкидається назад.
Броньовий корпус M113 є жорсткою коробчастою конструкцією, яка збирається за допомогою зварювання з катаних плит алюмінієвої броні (точніше, зі сплаву алюміній-магній-марганець) товщиною 12, 29, 32, 38 і 44 мм. Лобова частина корпусу в базовій конфігурації в межах кута безпечного маневрування забезпечує захист від 12,7 мм бронебійних куль з дистанції 200 м.
Озброєння M113 у варіанті бронетранспортера складається з одного 12,7 мм кулемета M2HB. Кулемет розміщується на командирській вежі в турельній установці, що дозволяє йому круговий обстріл. Боєкомплект кулемета складається з 2000 набоїв у стрічках по 100 штук.
Україна вже має на озброєнні понад 400 бронетранспортерів M113 різних модифікацій: 200 одиниць передали безпосередньо США, 54 одиниці – Німеччина, 50 одиниць прибутку з Литви, 46 – з Великобританії, 28 – з Австралії, 20 – з Іспанії, 15 – з Португалії, плюс неоголошену кількість передали Нідерланди.
Цікаво, що передані Великобританією 46 бронетранспортерів М113 було викуплено саме у компанії OIP Land Systems Фредді Верслуїса. Щодо решти бронетранспортерів цієї марки з бельгійського складу інформації поки що немає.
Бронетранспортери VCC-2
VCC-2 – італійський гусеничний бронетранспортер, розроблений в Італії компанією OTO Melara. Складається на озброєнні лише армій Італії та Саудівської Аравії.
Ця машина заснована на загальній архітектурі американського M113 із різними удосконаленнями, пов’язаними з досвідом використання його в італійській армії. Зокрема, у задній частині автомобіля нахилена броня, а у транспортному відсіку створені прорізи. Ці модифікації покращили характеристики машини, проте зменшили транспортну ємність десанту до семи осіб.
На складах компанії OIP Land Systems є 100 таких бронетранспортерів, проте інформації про інтерес до них з боку України чи українських партнерів поки що немає.
Перспективи
Як бачимо, частина найбільшої у Європі приватної колекції важкого озброєння вже в Україні, ще частина – на стадії переговорів. Доля решти бронетехніки поки невідома, проте, враховуючи останні тенденції, не варто виключати сценарій, за яким уся вона рано чи пізно опиниться на озброєнні ЗСУ.
"Багато з цих танків стоять тут роками. Сподіваюся, тепер настав час, коли вони нарешті побачать бойові дії в Україні", – каже Фредді Верслуїс, який може на цьому суттєво збагатитися. Але звинувачувати його нема в чому - свого часу він вклався в цю бронетехніку грошима без жодних гарантій на успіх, і ось доля йому, схоже, посміхнулася.
Читайте по темі:
