Як кремлівський олігарх Шелков намагався уникнути конфіскації титанового бізнесу в Україні

05 травня 2023 г., 00:11

Конфіскація вдалася з другої спроби, тепер розібратися з фіктивними боргами вилучених підприємств.

Під кінець 2022 року Міністерство юстиції подало позов до ВАКС про стягнення майна, пов’язаного з російським олігархом Михайлом Шелковим. Ключовим конфіскованим активом став Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат. Крім того, вимагали відібрати у Шелкова цілий список нерухомості підконтрольних ТОВ «ВСМПО Титан Україна», «Тай-Мінералс», «Інвестагро», а також рухоме та нерухоме майно. Глава правління StateWatch Олександр Леменов розбирає все по черзі на сайті ZN.ua.

Хто такий Михайло Шелков? Громадянин РФ, екс-глава інвестиційного підрозділу російської держкомпанії « Ростех », створеної наприкінці 2007 року для сприяння розробці, виробництву та експорту високотехнологічної промислової продукції цивільного та військового призначення. В ієрархії путінського режиму Шелков – представник Сергія Чемезова , у якого з Путіним «був один автомобіль на двох». Шелкова цілком логічно та законно вважати контролером Демуринського ГЗК. Крім того, Шелков є співвласником контрольного пакету акцій ПрАТ «Корпорація ВСМПО-Авісма» та заступником голови ради директорів цього ж підприємства. Рішенням РНБО від 18 червня 2021 року активи Шелкова заблоковано. Тим самим рішенням заблокували ще й кіпрську Limpieza Limited, ПрАТ «Корпорація ВСМПО-Авісма», а також їхній торговий дім. Вже під час повномасштабної війни, а саме 19 жовтня 2022 року, РНБО ухвалила ще одне рішення щодо блокування активів Михайла Шелкова на десять років. Щодо згаданих компаній також застосували відповідні санкції, але на п’ять років. Враховуючи багаторічну діяльність Шелкова як особи, яка обіймала відповідні посади та сприяла постачанню титанових руд для потреб російського ВПК, він справді завдав істотних збитків нацбезпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, сприяв здійсненню дій або ухваленню відповідних військових рішень.

Демуринський ГЗК – важлива ланка бізнесу для будь-якого виробника титану. Умовно розділимо титанову руду, яка видобувається в Україні, на два види без зайвої деталізації. Одні копалини використовують для виробництва лакофарбових тощо, зокрема, свого часу цю сферу контролював проросійський олігарх Дмитро Фірташ . Інші – через цілу мережу виробничих потужностей перетворюють на титанові сплави та вироби, у тому числі для військових цілей. Демуринський ГЗК здебільшого і спеціалізувався на рудах, які згодом ставали деталями для російських гелікоптерів, літаків, ракет тощо.

Комбінат активно працює із 2016 року. Об’єкт розташований за 130 км від міста Дніпро на території Синельниківського району, або за 15 км від лінії бойового зіткнення. Загальна площа родовища – 2829 га, а балансові запаси рудних пісків станом на 1 січня 2023 року – 23 млн кубометрів. Проектна потужність кар’єру – близько 440 тис. кубів. Якщо взяти статистичні дані за довоєнний 2021 рік та військовий 2022-й, то було видобуто 469 тис. та 147 кубометрів рудних пісків відповідно.

1 eiqkiqheidkroz

Починаючи з червня 2022 року, на активи Демуринського ГЗК шістьма ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва були накладені арешти, що ускладнило будь-яку його подальшу господарську діяльність. Безперечно, війна також вплинула кардинальне зменшення видобутку. І все ж таки заблокувати роботу активу і конфіскувати його — це різні речі.

Судовий розгляд почався з прохання одного із співвідповідачів, «Інвестагро», відмовити в задоволенні позову щодо вимог про стягнення в дохід держави 100% часток трьох згаданих підприємств. Представники компанії зазначили, що жодна із сторін не заперечує, що власником ТОВ «Інвестагро» є ТОВ «Демуринський ГЗК», 100% статутного капіталу якого належить кіпрській компанії Limpieza Limited. Водночас вони додали, що у лютому 2022 року, буквально за лічені дні до повномасштабної війни, змінився склад власників вказаної офшорної компанії.

Як зазначили в «Інвестагро», 20 лютого 2022 року Bolatico Limited, яка володіла 25% у статутному капіталі Limpieza Limited, викупила у ПрАТ «Корпорація ВСМПО-Авісма» 75% акцій цієї компанії, що належить їй, і стала одноосібним власником «Лімпієзи». Зі свого боку, власницею останньої компанії є Ільтьо С.А. Іншими словами, як зазначили співвідповідачі, після придбання Bolatico Limited 100% частки в капіталі «Лімпієзи» саме Ільтьо стала кінцевим бенефіціаром «Інвестагро» та Демуринським ГЗК. Відповідно, підсумували в поясненнях вони, відтоді російський олігарх Шелков перестав бути бенефіціаром зазначених підприємств.

Також відповідачі наполегливо стверджували, що жодної фіктивності договору купівлі-продажу не було. Цікаво, що представники Демуринського ГЗК не заперечували проти позовних вимог щодо Шелкова, проте Ільтьо, на їхню думку, жодним чином із ним не пов’язаний і на неї санкції не накладено.

Підіб’ємо підсумок: за лічені дні до вторгнення пані Ільтьо стала повноцінним бенефіціаром підприємств, які приписували Шовкову, а перереєструвати ці зміни згідно з чинним законодавством України не вдалося через повномасштабну війну.

Дійсно, 24 червня 2019 між «Ромтекс Ко. Лімітед» (продавець) та компанією Bolatico Limited, ПрАТ «Корпорація ВСМПО-Авісма» та компанією Limpieza Limited було укладено договір купівлі-продажу акцій у статутному капіталі «Лімпієзи», а саме 1250 акцій номінальною вартістю 1 євро (25% у капіталі «Лімпієзи» »). Ціна цих акцій становила 3 млн. дол. США. Додатково покупець взяв на себе зобов’язання продавця виплатити «Лімпієзі» несплачену суму статутного капіталу в розмірі 1,1 млн дол. Тобто загальна вартість корпоративних прав становила 4,1 млн дол. 20 лютого 2022 року історія практично повторилася щодо ще 75% акцій. Але сплачено вже була не ринкова, а суто номінальна вартість, а саме 3750 євро.

Суддівська трійка – В. Михайленко, С. Мойсак та Т. Хамзін – ці докази оцінила та відмовила Мін’юсту у конфіскації. Втім, не одностайно. Суддя Хамзін окремо зазначив, що не згоден з думкою колег щодо недоведеності контролю Шелкова над згаданими підприємствами. З його цілком логічної точки зору, вартість 75% акцій не може бути меншою від вартості 25% акцій цього ж підприємства, як і не може вартість 75% акцій дорівнювати номінальній вартості, враховуючи чисті активи, загальний прибуток, баланс компанії тощо. що, на його думку, Шелков і надалі фактично контролював 75% акцій, а відповідно і компанії, зареєстровані в Україні.

Мін’юст подав апеляцію на рішення ВАКС, яку задовольнила вже інша трійка суддів — Д. Михайленко, С. Боднар та О. Семенников. Як наслідок, у дохід держави стягнули такі активи: 100% частку ТОВ «Демуринський ГЗК», 100% частку ТОВ «Тай-Мінералс», 100% частку ТОВ «Інвестагро», кошти на суму 14,4 млн грн, а також додатково рухоме та нерухоме майно.

Незважаючи на всі спроби фіктивно приховати імена кінцевих бенефіціарів, Демуринський ГЗК опинився в руках держави. 24 лютого 2023 року актив передали до Фонду держмайна. Не в ідеальному стані, на жаль. Збитки ГЗК за результатами 2022 року становили 260 млн грн. Більше того, на момент стягнення вся бухгалтерська база даних була у хмарі, і її знищили російські власники. Завдяки оперативним діям СБУ вдалося знайти та накласти арешт принаймні на первинні бухгалтерські документи. За попередньою інформацією, також підприємство має заборгованість у розмірі 35 млн дол. перед самим Шовковим, що має ознаки уявності. Новий менеджмент планує визнати цю заборгованість недійсною та списати її.

Чергова історія, коли підсанкційні російські олігархи вирішили зіграти у корпоративний пінг-понг, як це було з корпоративними правами на ТРЦ Ocean Plaza , які контролював путінський олігарх Ротенберг . Ситуація не ідентична, але не менш повчальна. Уявних угод про продаж корпоративних прав національна судова інстанція не визнала. Тому Демуринський ГЗК почне працювати на користь України під управлінням Фонду держмайна.

Але задля повноцінного функціонування конфіскованого підприємства не слід забувати історію створення, припускаємо, фіктивних боргів між компаніями зі згаданої корпоративної структури. Зокрема, в рамках судового процесу з’ясувалося, що Демуринський ГЗК має борг перед Limpieza Limited на суму 8,3 млн дол., у свою чергу, Limpieza Limited має борг перед «Корпорацією АВІСМА» на суму 9,5 млн дол. типова історія, коли з допомогою такого перекредитування створюються перешкоди подальшого стягнення з підприємств. Навряд чи цей кейс буде останнім подібним прикладом. Тому вихід, на думку експертів Trap Aggressor та уповноважених представників влади, лише один: потрібно провести аудит боргових зобов’язань Демуринського ГЗК, оцінити ризики, сформувати правову позицію та за участю Мін’юсту обнулити ці борги у рамках роботи ВАКС.

grom-ua

Сторінка для друку