Крила від Розенблату: як компанія дружини екснардепа відмиває гроші на поставках для Міноборони
Науково-виробниче підприємство «Українські авіаційні системи» (УАС), з яким у Міноборони укладено контракт на постачання 60 безпілотників Hawk на суму понад 800 млн грн, могло щонайменше вдвічі завищувати ціну БпЛА, а надлишок коштів був «відмитий» через підконтрольні компанії .
Про це йдеться у низці судових постанов щодо кримінального провадження, яке веде Державне бюро розслідувань. Фірма на третину належить Жанні Розенблат - дружині екс-нардепа 8 скликання . Закупівлю безпілотників компанія проводила у словацької фірми із сумнівними зв’язками, яка фігурувала у підозрілих тендерах «Енергоатому». Докладніше про це у матеріалі «Апострофа».
Давня мрія Розенблату
Трохи більше п’яти років тому, у червні 2018 року, журналісти програми Bihus.info випустили сюжет із промовистою назвою «Розенблат дає крила». У ньому говорилося, що компанія, в якій дружина тодішнього народного депутата Жанна має частку в 37,9%, планує продати Міноборони два безпілотники Hawk, розроблені спільно з іноземними партнерами. Сам Розенблат не приховував тоді, що ідея створювати БПЛА належить саме йому і що він спалахнув нею ще 2014 року.
Втім, як з’ясували журналісти, на той момент (2018) безпілотники були «сирі».
Незважаючи на формальне проходження відомчих випробувань, на демонстраційних польотах через вади конструкції кілька разів безпілотник упав. Висновок фахівців був невтішним: основним льотним вимогам Hawk не відповідає. Крім того, були питання і до постачання — частина деталей документів розмитнювалася вже після проходження випробувань. Тобто це не могла бути українська розробка, а лише імпорт. Це не завадило Міноборони укласти з «Українськими авіаційними системами» контракт, за яким влітку 2019 року було поставлено 2 безпілотники, а в березні 2022 року — вже після початку повномасштабного вторгнення — ще сім, за ціною 5,95 млн грн кожен. Зауважимо на полях, що окрім некондиційних безпілотників компанія дружини Розенблата намагалася поставити Міноборони гальмівні парашути для винищувачів Су-27 та МіГ-29. Щоправда, до конкурсу їх тоді не допустили, бо парашути рвалися на випробуваннях.
Восени 2022 року, як випливає із судових документів, компанія вступила в злочинну змову з посадовими особами Міноборони та уклала новий контракт № 403/1/22/369 від 07.12.2022 на виробництво вже 60 БпЛА Hawk на суму майже 810 млн грн. яких 645 млн. вже було перераховано. Тобто ціна склала вже 14,672 млн. грн. за один комплекс.
У чому полягала схема? ГБР звинуватило компанію у відмиванні коштів через завищення ціни апаратів у 2,5 рази, відповідне кримінальне провадження № 62022100110000153 за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах) було відкрито у листопаді 2022 року. Фактично в Україні ніхто ці комплекси не робив — закупівлю провели у словацької фірми із сумнівним шлейфом.
При цьому надлишок коштів, згідно з платіжними документами, під виглядом закупівлі валюти для оплати за імпорт матеріалів перераховувався близьким до власників іноземних компаній, а також розміщувався на депозитах. Наприклад, за даними слідства, 21,2 млн. грн. опинилися на рахунках ПрАТ «Фаворит компані» (13579674) (50% належить сестрі Розенблата, 34% дружині та 16% самому екснардепу) та низки ФОП з ознаками ризикованості, які слідчі кваліфікували як «спрямовані на легалізацію (відмивання) "злочинним шляхом". Ще 305 млн. грн. УАС поклала на депозит.
Зі списку доказів , які мають намір вилучити слідчі, можна зробити висновок про масштабність схеми. Втім, суди не надто поспішають сприяти слідству. Наприклад, одним із нещодавніх рішень у справі Печерський райсуд Києва скасував арешти рахунків «Українські авіаційні системи». Адвокати у клопотанні посилалися на вже підписані контракти на закупівлю компонентів для безпілотників. А оскільки договір з Міноборони передбачає постачання до середини серпня поточного року, то блокування рахунків нібито перешкоджає діяльності фірми. Тепер сім’я Розенблату може фактично вільно розпоряджатися виведеними із оборонного контракту коштами.
«Українські авіаційні системи» та Словацькі «друзі»
Якщо п’ять років тому «тестові» безпілотники для постачання Міноборони фірма дружини Розенблата фактично закуповувала у молдавської компанії свого бізнес-партнера (це з’ясували журналісти Bihus.info), то цього разу постачання йшло через словацьку компанію aMARTINI sro. Ряд контрактів із нею слідчі також попросили вилучити. У розпорядженні редакції є фотокопія митної декларації, згідно з якою УАС ввезла на територію України, закуплену у aMARTINI sro 30 БпЛА Hawk на 182 млн грн. за ціною трохи вищою за 6 млн. грн. кожен.
За даними словацького бізнес-реєстру, засновником aMARTINI sro є Павол Райман (Pavol Rajman) із містечка Жиліна, де й зареєстрована фірма. Незадовго до цього засновником aMARTINI був його син Мартін Райман (Martin Rajman), а також його дружина Валерія Райманова (Valeria Rajmanová) (у чеській та словацькій мовах до прізвища дружини додається закінчення "-ова" - прим. авт.). Словацькі компанії, щоб торгувати продукцією військового призначення, мають бути членом Союзу безпеки та оборонної промисловості. Компанії, яка поставила безпілотники фірмі дружини Розенблата, у цьому списку немає (і це не дивно, бо йдеться про посередницьку консалтингову компанію).
Про Мартіна Раймана з відкритих джерел відомо, що він є неодноразовим фігурантом адміністративних справ про контрабанду через український кордон. У Словаччині він потрапляв у ЗМІ з більш приємної нагоди — нібито виграв автомобіль у лотереї від місцевої газети. За даними словацького бізнес-реєстру, він так чи інакше виступає засновником близько двох десятків компаній, де його партнерами є громадяни України, Росії та Білорусі. Судячи з даних діяльності цих фірм, Мартін серед іншого займається створенням бізнесу для потреб іноземців «на потоці». Наприклад, раніше у засновниках компанії aMARTINI фігурувала також Ольга Лазорко. Персональні дані, розміщені в реєстрі, дозволяють ідентифікувати її як колишню дружину Олександра Лазорка, який тоді втік з України екс-глави Укртранснафти (наближений до Ігоря Коломойського фігурант кримінальних справ про незаконне викачування з державних трубопроводів технологічної нафти на користь структур останнього).
«Засвіченою» в Україні є компанія Раймана Medi-Complet sro, яка у 2019 році брала участь у договірному тендері Енергоатому на постачання теплообмінних касет для енергоблоків на 1 млн євро. Виграла тоді чеська фірма, а словаки були "статистами" (ціну не знижували). При цьому словаки пропонували продукцію російських компаній, при цьому філія однієї з них — ТОВ «Дияконт» — за дивним «збігом» належала Валерію Жданенко, власнику чеської Norma Trade Engineering sro, конкуренту фірми Раймана, який і виграв тендер.
У результаті є компанії сім’ї екс-нардепа Розенблата, які виводять близько 9 млн доларів на свої рахунки замість закупівлі безпілотників. І при цьому отримують досить лояльне ставлення судів до арешту рахунків, не кажучи вже про арешт самих фігурантів — засновників та афілійованих осіб, яких обвинувачують у шахрайстві в особливо великих розмірах. Більше того, Міноборони не поспішає розірвати контракт із горе-постачальниками.
Далі є підрядник-посередник, який сам проходить у кримінальних справах про контрабанду, і готовий виступити «зручним партнером» (не тільки для українців, а й для росіян та білорусів). Отже, безпілотні апарати насправді — невідомого походження, невідома їхня реальна собівартість і технічні характеристики.
Незважаючи на те, що справа про безпілотників від родини Розенблата веде ГБР, швидкість та глибина розслідування залишають бажати кращого. Більше того, попередній досвід кримінального переслідування екс-нардепа у так званій «бурштиновій» справі (де він навіть деякий час перебував у розшуку ), а також у справі про видачу паспорта за підробленими документами показує, що вийти сухим із води (а можливо навіть у відповідь подати на правоохоронців до суду) — не надто складне завдання для досвідченого політика та підприємця.
Інша справа, що тепер йдеться, по-перше, про постачання продукції сумнівної якості до воюючої армії (і для якої безпілотники є важливим елементом боротьби з ворогом). По-друге, про цинічний заробіток на завищених цінах та закупівлю імпортної продукції невідомого походження під виглядом українського виробництва. По-третє, про партнерство з посередником, за яким тягнеться кримінальний шлейф та абсолютна нерозбірливість у тому, кому він допомагає облаштувати бізнес у Словаччині. У таких обставинах «розслабленість» та зволікання правоохоронців щодо переслідування визнаного членом злочинного угруповання фігуранта саме собою може стати фатальним. Не кажучи вже про наслідки таких постачань для системи військових закупівель та результатів війни загалом.
Микола Ткачук
Читайте по темі:
