Кому війна, а кому нажива. Як забудовник Stolitsa Group та його власниця Влада Молчанова використовують воєнний стан для захоплення території, яку захищали активісти

Кому війна, а кому нажива. Як забудовник Stolitsa Group та його власниця Влада Молчанова використовують воєнний стан для захоплення території, яку захищали активісти
Кому війна, а кому нажива. Як забудовник Stolitsa Group та його власниця Влада Молчанова використовують воєнний стан для захоплення території, яку захищали активісти

У червні скандальний київський забудовник Stolitsa Group відновив будівництво величезного житлового комплексу на території місця, де мав би бути “Екопарк Осокорки” на півдні лівобережжя Києва.

Ці луки, озера й лісочки активісти та кияни вже понад 8 років намагаються вберегти від забудови. Від початку повномасштабного вторгнення екопарк було повністю закрито для відвідувачів. Нібито цю територію замінували. Луки на південого-східній частині Києва могли б опинитися на потенційних шляхах підступу ворога до міста. Але влітку 2023 року туди почала заїжджати будівельна техніка. Журналісти видання ТЕКСТИ відвідали “Екопарк Осокорки” разом з Наталією Чернишовою, активісткою однойменної ГО, щоб дізнатись, як війна вплинула на збереження цієї території і як забудовник використовує воєнний стан у своїх цілях.

Кому війна, а кому мати рідна eidehiqdqikroz

Кому війна, а кому мати рідна

“Бетонні джунглі” ‒ цю фразу, здається, придумали саме щоб описати столичний район Осокорки. З вікна таксі тут майже неможливо побачити горизонт. За 20-поверховою “свічкою” видніється ще одна така сама, ба навіть вища, а поряд з нею стоїть 9-поверхова панелька, яка на тлі висоток має вигляд невеликого приватного будинку.

Але поруч з цим районом є місцина, де можна сховатися від шуму, спеки й вихлопних газів Києва. Зовсім поруч з бетонним лабіринтом є озера, піщані пляжі, луки та лісочки — те, що могло стати “Екопарком Осокорки”. Він міг би розташуватися на березі трьох озер: Небреж, Тягле й Мартишів.

Найближче до міста — озеро Небреж. Над ним видно стіну високоповерхових будинків, які радше схожі на хітин мертвої комахи. Якісь з цих будинків уже майже готові — фасад повністю зібрано, а вікна — засклено, але сірий колір голого бетону вказує, що у цій оселі ніхто не живе.

За такою майже добудованою будівлею стоїть ще одна бетонна коробка — порожній каркас фасаду без вікон. За ним — ще кілька таких самих висоток різного рівня “готовності”.

Ці "довгобуди" — результат діяльності банку “Аркада”, розповідає активістка ГО “Екопарк Осокорки” Наталія Чернишова. Сьогодні Наталія — мій гід, вона розповідає мені історію цих бетонних скелетів.

“Забудовник банк “Аркада” будував житлові комплекси, приймаючи гроші від інвесторів “на майбутнє” — це працювало як фінансова піраміда. Вони продавали квартири у ще не збудованих будинках і спрямували ці кошти на будівництво попередньої черги осель”, — пояснює Наталія.

Зрештою, всі київські новобудови зводять за схожою схемою. Комусь щастить, а комусь, хто вклав гроші перед крахом чергової будівельної піраміди, — ні. Таких історій безліч.

Банку необхідно було продавати дедалі більше будинків, щоб мати змогу фінансувати недобудовані проєкти й отримувати прибуток. Відтягнути крах мав великий житловий комплекс “Патріотика на озерах” на 43 будинки. З продажу квартир у ньому можна було б профінансувати добудову інших ЖК забудовника — “Патріотика”, скелети якого ми бачили з Наталією, і “Еврика” на правому березі Києва.

“Патріотику на озерах” планували розмістити на території між озерами Небреж і Тягле. Але тоді, коли забудовник планував розпочинати будівництво, цю ділянку взялися захищати громада й екоактивісти — вони хотіли створити тут екопарк і зону відпочинку. А тому заявили, що будівництво незаконне, й почали судитися з банком. Втім “Аркада” встигла продати близько 500 квартир у цьому ЖК.

1

Карт-бланш

У 2019 році КМДА розірвало договір оренди “Аркади” ділянки біля Небрежа, але в лютому 2020 року банк здобув проміжну перемогу, й Верховний суд поновив дозвіл на будівництво. А в серпні 2020-го НБУ заявив, що “Аркада” ще й неплатоспроможна і згодом відкликав ліцензію банку. Отже, “Патріотику на озерах” “Аркада” банк уже не добудує, а відповідно, й інші будинки в ЖК “Патріотика” і “Еврика” — також.

IMG_2958

Недобудовані будинки ЖК "Патріотика". Життя в таких будинках малоякісне, і через покоління такий район має всі шанс перетворитися на кримінальне гетто. Багато людей про це не знають та інвестують у такі будівництва.

Щоб віддати ошуканим інвесторам їхнє житло (хоча ні держава, ні мерія не зобов’язані це робити, інвестори мали знати про ризики), добудовувати житло в результаті складних переговорів з мерією зобов’язався інший київський забудовник — Stolitsa Group.

IMG_2925

Недобудована ЖК "Патріотика" біля берега озера Небреж

Компанія частково профінансує добудову аркадівських ЖК, направивши 10% коштів від продажів квартир від майбутнього комплексу на березі озер Небреж і Тягле.

Stolitsa Group вирішила переназвати “Патріотику на озерах” у ЖК “H2O”, а також розширити проєкт і так величезного ЖК. Забудовник планує звести 48 будинків замість 43, а також умістити на березі озер торговий центр, офіси, дитячі садки, школи, паркінг, поліклініку й усе-все-все на світі.

Мер Києва Віталій Кличко обіцяв, що забудовник обов’язково побудує ще й соціальну інфраструктуру для місцевих. Втім, судячи з реклами Stolitsa Group біля озера Небреж, територія ЖК буде закритою — лише для мешканців комплексу. Це суперечить законодавству, але є звичною практикою для київських ЖК над водоймами. 

IMG_2954 (1)

Реклама "оазісу в оточенні" для покупців квартир

Варто зазначити, що висотна забудова, яка є на Осокорках і яку хочуть звести замість "Екопарку", незручна для життя. Теорія містобудування стверджує, що такі будинки, незалежно від початкової вартості, за 20-30 років перетворюються на кримінальні гетто.  Тому в європейських містах більшість багатоповерхової забудови — це 5-поверхівки. А висотки характерні для Москви та Мінська. І навіть у Токіо у висотках не живуть. 

Та через сукупність факторів, такі як дерегуляція будівництва, коли міська влада не має багато важелів (приклад тут і тут), щоб вплинути на забудовника, та відсутність бачення розвитку міста у мерії, і небажання використовувати ті важелі, які залишилися, Київ розбудовують шляхом російського простору — зводять нові й нові висотки.

І нагадуємо, що земля під цим ЖК досі залишається спірною — за неї у судах борються екоактивісти. Навколо Небрежа лише планують створити природохоронну ділянку — там мав би бути міський парк. А біля озера Тягле ще у 2019 році депутати КМДА ухвалили рішення створити ландшафтний заказник.

IMG_2936

Найімовірніше, забодовник вирубає більшіть дерев, береги озера "закатає" в бетон, як це заведено в Україні, хоча у світі так не роблять, і поставить паркан, щоб до нього могли підійти лише власники квартир

Загалом території навколо озер Небреж, Тягле і Мартишів належать до зони охоронюваного ландшафту Києва. Такі дикі ландшафти у пішій досяжності для мешканців міста цілком вписуються у сучасні концепції містобудування.

Проте ошукані покупці квартир дали Stolitsa Group карт-бланш. Забудовник може використовувати інвесторів, щоб тиснути на активістів і забудувати ласий шматок столичної землі. Самі ошукані інвестори у своїх соцмережах часто негативно висловлюються про екоактивістів — мовби саме вони не дають добудувати аркадівські оселі.

Замінована територія

Певний час будівництво було замороженим, але наприкінці 2021 року Stolitsa Group відновила його — до Небрежа почали їздити бетоновози, які зупиняли активісти. Згодом, після початку повномасштабного вторгнення, територію біля озер обгородили — буцімто перебувати там було небезпечно.

ТУТ ПОСТАВИЛИ ШЛАГБАУМ І БЛОКПОСТ, СТОЯЛИ НІБИТО ВІЙСЬКОВІ, ЯКІ НІКОГО НЕ ПРОПУСКАЛИ ДО ОЗЕРА

— Тут поставили шлагбаум і блокпост, стояли нібито військові, які нікого не пропускали до озера, — згадує Наталія Чернишова. — Нам розповідали, що територія біля міста, хоч і з південно-східного напрямку, — це шлях підступу ворога, тому там усе заміновано.

Я живу тут поряд і чула певний час гучні звуки звідси — думала, що це розмінування. Але виявилося, що це звуки будівництва, яке відновив забудовник.

Після цього активісти ГО “Екопарк Осокорки” зібралися, вийшли до будівництва й розвернули один бетоновоз. Та ефекту від цього не було — будівництво навіть пришвидшили.

— Забудовник почав поспішати — раніше на майданчику був вихідний у неділю, в робочі дні будівельники працювали до 18 год. А недавно я помітила, як о 18 год до будмайданчика під’їжджав бетоновоз — тобто десь до 20 год вони ще працюють з цим бетоном. До того ж бачу, що крани працюють тепер і в неділю, — пояснює Наталія.

Петиція

Ми з Наталією наближаємося до озера бетонними плитами, які ведуть до будмайданчика майбутнього гігантського ЖК.

— Кілька років тому тут не було цих бетонних плит — їх поставив забудовник, щоб сюди могла проїжджати будівельна техніка, — пояснює Наталія.

Ми проходимо ближче кілька метрів і впираємось у великий зелений паркан — на ньому написано, що прохід на територію заборонено через воєнний стан.

НІБИТО ЗА БУДІВЕЛЬНИМ ПАРКАНОМ РОЗТАШОВАНО ЛІС, ЯКИЙ НЕБЕЗПЕЧНО ВІДВІДУВАТИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Нібито за парканом розташовано ліс, який небезпечно відвідувати під час війни. Однак за парканом видно не ліс, а купу людей — це будівельники, які працюють на перших двох поверхах майбутньої висотки. Також, каже Наталія, вона часто бачить, як за паркан проїжджають бетономішалки.

Коли активісти зрозуміли, що їх дурять, прикриваючись воєнним станом, вони створили петицію, щоб міська влада звернула увагу на проблему і заборонила будівельникам заїжджати на цю територію. Петиція зібрала необхідну кількість підписів, і Кличко доручив її розглянути.

Але наближаючись до паркану, я помічаю, що ту його частину, яка веде не на будмайданчик, а на пляж біля озера, знесено, тож можна пройти далі. Наталія припускає, що загорожу знесли люди, щоб ходити на пляж.

Не тільки в цьому аспекті війна заважає боротися за створення парку. Наталія пояснила, що через війну неможливо проводити масові заходи, адже вони заборонені, до того ж багато активістів пішли воювати, тож не можуть відстоювати парк на зустрічах з місцевою владою і прокуратурою.

Оаза

Територія між озером Небреж і Тягле — це великий піщаний пляж. Ми з Наталією приїхали сюди в кінці робочого дня — тож грузнемо у піску у діловому взутті. Активістка знімає свої білі туфлі на підборах, і ми рушаємо далі за знесений паркан.

З піску то тут, то там виглядають невеликі пагони дерев. Наталія згадує, що раніше їх не було. За півтора року, поки ця територія була закритою для масового відвідування, вона почала потупоово заростати.

IMG_2946

Чимало активістів пішли на війну, і протести не такі активні й численні, як колись. Тож забудовник пришвидшується, користуючись моментом

— Дехто каже, що раніше тут був смітник. На цій території влітку завжди відпочивало багато людей, які залишали після себе безлад. Але ми разом з іншими активістами ходили тут у кінці купального сезону і прибирали, завжди підтримували гарний вигляд цієї території, — пригадує Наталія.

І хоч купальний сезон уже майже закінчився, не всі місцеві знають, що на пляж можна приходити. Ідилічну тишу біля озера, звісно, порушують звуки будівництва, але тут все одно можна зустріти людей, які прийшли відпочити.

— Я раніше часто тут відпочивала, але після початку повномасштабної війни я тут уперше, — розповідає місцева жителька, яка прийшла сюди на пікнік. — Зараз вирішила подивитися, що тут відбувається.

Наталія говорить, що таких спокійних місць, близьких до природи, на Осокорках і Позняках дуже мало. Тому територія біля озер Небреж, Тягле і Мартишів — це справжня оаза, яку потрібно вберегти від чергових висоток.

— Я тут живу і часто ввечері ловлю себе на думці, що мені нікуди піти відпочити — всюди парковки й будинки. Можна хіба що сходити в якийсь ТЦ, бо великих парків у нас немає. А тут, якщо зробити рекреаційну зону, буде неймовірна територія для відпочинку мешканців району.

Улітку, коли на районі спека жахлива, адже температура поверхні у бетонних джунглях вища приблизно на 10 градусів від місць, де є зелень, можна було прийти на озера й справді почати дихати. Навіть під палючим сонцем тут, біля води, приємніше, ніж у бетонних джунглях.

Сторінка для друку

Коментарі:

comments powered by Disqus