Несуть смерть: З чого зроблені російські «шахеди», які летять в Україну
Численні смерті цивільних, зруйновані будинки та життя українців — все це наслідки роботи сотні «шахедів», які росіяни під час повномасштабної війни запустили по цивільних домівках.
Росії досі, на третьому році війни і під десятками санкційних списків, вдається отримувати європейські матеріали, в тому числі для виготовлення «шахедів».
Журналісти дізналися про те, як німецькі компанії певно не гидують працювати з російськими злочинцями.
ЗАВОД РФ ВИПЕРЕДИВ ГРАФІК ВИРОБНИЦТВА «ШАХЕДІВ»
Російські «шахеди» виробляють на підприємствах в «Алабузі» — вільній економічній зоні в Росії, яка розташована в Татарстані. Саме там підприємства РФ використовують іранські технології для власного виробництва безпілотників.
На початку цього року хакери зламали поштові сервери іранської компанії «IRGC Sahara Thunder», на яких розміщувався масив даних про виробництво ударних безпілотників «Shahed-136» для Росії. Там містилась інформація і про «Алабугу».
Читайте по темі: Військові показали, як відбувалось полювання за технікою окупантів на Курахівському напрямку
Витоків з «Алабуги» було декілька. Раніше журналісти Washington Post писали, що в «Алабузі» до літа 2025 року планують виготовити 6 тисяч дронів. А за даними Wall Street Journal наприкінці квітня цього року завод випередив графік, поставивши російській армії 4,5 тисячі безпілотників.
А ще завдяки витоку стало зрозуміло, що росіяни у листуванні та інших документах використовували шифровані назви: безпілотники називали «моторними човнами», а вибухівку — «бамперами». А БПЛА «Shahed-136», які в Росії маркують як «Герань-2», за документами проходять як «моторний човен Dolphin 632».
Ці документи відкрито показують на деяких слайдах безпілотники, хоча водночас говорять про «моторні човни».
Журналісти також подивились документи цього витоку. У ньому, окрім реальних схем безпілотників, є презентація під назвою «Проект производства лодок». Там вказано, скільки матеріалів потрібно для виготовлення кожного виробу.
А також перелічені потенційні постачальники цих матеріалів. Інформація на слайдах стосується найпізніше квітня 2023 року.
Російська компанія ООО «Композит-Изделия» заявлена у презентації як постачальник епоксидного сполучного.
Це композитні матеріали, які завдяки своїй легкій вазі, міцності та гладкій поверхні є ідеальним матеріалом для виготовлення багатьох деталей в авіабудуванні.
Читайте по темі: Загарбники вдарили по Дергачівській громаді Харківщини: поранені 2 людини
«Що таке композити? Для більшості чоловіків так точно, це відомо як епоксидка, тобто епоксидна смола, двокомпонентний матеріал, який входить у виробництво будь-якого літака», — пояснює Павло Кащук, волонтер, засновник волонтерської організації Combat-UA та проєкту InfoCar.ua.
«Фактично, це є тканина, склотканина або якийсь інший матеріал, так само як карбон, який просочений клеєм, скажімо так. Цей клей і є двокомпонентним композитом. Грубо кажучи, епоксидною смолою. Тобто фактично епоксидка — це основа силової конструкції», — пояснює Павло Кащук.
НІМЕЦЬКІ КОМПАНІЇ — ПОСТАЧАЛЬНИКИ РОСІЇ
«Слідство.Інфо» вирішило перевірити митні дані компаній, які заявлені, як постачальники компонентів для «шахедів». У більшості випадків основними закордонними партнерами цих компаній є фірми з Китаю, Південної Кореї таТуреччини. Але є і декілька компаній з Німеччини.
Зокрема, за митними даними ООО «Композит Изделия» закуповує епоксидну смолу двох німецьких компаній — R&G Faserverbundwerkstoffe та Goettle Advanced Products Gmbh & Co.Kg.
Вони постачали епоксидну смолу до Росії вже у розпал війни — у 2022 та 2023 роках.
Можна припустити, що компанії не знали про співпрацю ООО «Композит Изделия» з «Алабугою» з різних причин. Або вони не бачили витоку, або їм про це не повідомляли, або вони не питали.
Проте компанії могли перевірити російського контрагента і побачити зв’язок з російським військово-промисловим комплексом.
«Коли ти запитуєш європейський бізнес: «так, а що ж ви робили для того, щоб це побачити?». То хтось може сказати: «Ну, у нас там є перевірка по санкціях. От наші, типу, юристи прогнали нашого клієнта по санкційній базі і побачили, що компанія не під санкціями, і на цьому перевірку закінчили». Тобто бізнес не бере до уваги те, що вже недостатньо просто перевірити по санкційній базі. Єдиний учасник, який у цій всій санкційній історії безпосередньо бере участь у цих постачаннях перевірити, підписати чи не підписати контракт», — пояснює Роман Стеблівський, голова санкційного напрямку Trap Aggressor.
Власниками ТОВ «Композит-Изделия» є родина Хлєбнікових — брати Ніколай та Єгор. Донедавна серед співзасновників компанії також був їх батько Володимир.
Сама компанія почала свою діяльність як частина російської державної холдингової компанії «Композит», яка входила до структури «Роснано».
«Роснано» працює з російськими «нанотехнологіями», а очолює її колишній заступник голови військово-промислової комісії Сергій Куліков.
Хлєбніков-старший, ще донедавна один з співвласників «Композит Изделия» довгий час працював у держконцерні «Росенергоатом», а в середині 2000-х очолив російську енергетичну компанію ВАТ «ОГК-1».
З початку 2010-х працював заступником директора, а потім гендиректором ХК «Композит», одним із проєктів якої був завод композитних матеріалів «Алабуга-Волокно» в технологічному парку «Алабуга».
Нині «Алабуга-Волокно» входить у структуру дочірньої компанії «Росатома» Umatex. Umatex під санкціями США, Великої Британії та України.
Ще в 2013 році Хлєбніков заявляв, що основну роботу холдингу дають замовлення Міноборони РФ.
За даними російських реєстрів, Володимир Хлєбніков залишається гендиректором «Композита». А його діти — Єгор та Ніколай — бенефіціарами ООО «Композит изделия», з якою, схоже, торгують німці.
Тобто компанія, яка зараз постачає епоксидне сполучне російським виробникам дронів була частиною холдингу, який завжди тісно співпрацював з російським військово-промисловим комплексом.
«Те, що ми знаємо, що якась російська компанія у минулому торгувала, постачала, обслуговувала російський військово-промисловий комплекс — це свідчить про те, що ці зв’язки вже наявні. І що цей бізнес далі, потенційно, може тривати станом на зараз. А усвідомлюючи те, що в Росії зараз потреби військово-промислового комплексу лише зростають, і попит на таку продукцію лише збільшується, тому що Росія продовжує вести війну, то такі зав’язки обов’язково мають бути «червоним прапором», — пояснює Роман Стеблівський.
«БАЖАННЯ УКРАЇНИ ВИГРАТИ У ЦІЙ ВІЙНІ Є «НАЇВНИМ»
Якщо уважніше придивитись до німецьких компаній, то Goettle Advanced Products Gmbh & Co.Kg. за митними даними торгує практично виключно з Росією, за винятком декількох поставок, і впродовж усього минулого року постачала продукцію російській компанії «Композит Изделия».
Її директором є Юрген Ґоттл. Це місцевий депутат політичної партії «Freie Wähler Königsbrunn», член місцевого будівельного комітету, асоціації каналізаційних вод, розважальних і спортивних закладів, та входить до комісії з моніторингу руху.
Партія «Freie Wähler Königsbrunn» завжди згадує, що дуже підтримує український народ, але при цьому заяви її про Україну звучать контроверсійно.
Ось на сторінках німецького видання Sueddeutsche Zeitung на той момент голова парламентської групи BVB / FREE WÄHLER Петер Віда висловився про санкції.
«Політична партія «FREIEN WÄHLER» вважає деякі санкції проти Росії сумнівними з огляду на енергетичну кризу. Певні санкції необхідно переглянути, якщо вони завдають нам шкоди», — сказав Петер Віда.
А ось вже в травні цього року на сайті «FREIEN WÄHLER» прозвучали такі думки: «Для «FREIEN WÄHLER» припинення вогню було б першим і найважливішим кроком на шляху до миру».
«Історія навчила нас, що дуже часто тривалий мир починається з припинення вогню. Ця можливість не повинна залишитися невикористаною. Кровопролиття в Україні має припинитися негайно», — пояснює Томас Вайдінгер, голова FREIEN WÄHLER у Саксонії.
У продовження думки про припинення вогню, FREIEN WÄHLER вважають бажання України виграти у цій війні «наївним».
У «FREIEN WÄHLER» не поділяють побоювань, що Росія зможе передислокуватися і поповнити запаси боєприпасів у разі перемир’я.
«Україна також може використати мирний період для розширення своїх оборонних позицій і дати своїм солдатам відпочити. Тому всі, хто відкидає можливе припинення вогню, повинні пояснити людям, як ще можна закінчити цю війну. Бажання повністю вигнати Росію з України може здатися зрозумілим, але це просто наївно», — підсумовує Вайдінгер.
ПОСТАЧАННЯ І ДО РОСІЇ, І В УКРАЇНУ
Поки «наївні» українці намагаються власноруч спинити російську армію, менш наївні німці використовують цей час з користю.
Так, інша німецька компанія R$G Faserverbundwerkstoffe у 2023 році схоже поставила майже 8,5 тис. кг епоксидного сполучного на суму близько $80 тис. З нього можна зробити 337 безпілотників, адже на один безпілотник, за інформацією з витоку «Алабуги», необхідно 25 кілограмів цієї речовини. Так, цього все одно значно менше, ніж поставок компанії німецького політика. Але R$G Faserverbundwerkstoffe відзначились іншим.
У період, коли ця німецька компанія постачала епоксидну смолу Росії, вона постачала цю ж епоксидну смолу українським виробникам дронів. Тобто поки німці співпрацюють з російськими компаніями, які підтримують російську армію, вони ж співпрацюють з українським бізнесом, який страждає через спільні дії російських компаній та їх військових.
Після довгих спроб зв’язатися з обома німецькими компаніями через пошту та телефон, у R$G Faserverbundwerkstoffe відповіли, що вперше бачать таку російську компанію.
«Російська компанія ООО «Композитные изделия» нам абсолютно невідома. Жодних ділових стосунків з ними ми не маємо. Ми не постачали їй жодних смол чи іншої продукції. Тому ваш перелік запитань є абсолютно безпідставним. У нас є ділові контакти в Україні, ми купуємо в Україні, а також постачаємо продукцію різним клієнтам. Ми не можемо надати більш детальну інформацію, частково з міркувань захисту даних, і частково через угоди про конфіденційність», — відповіли R$G Faserverbundwerkstoffe.
Журналісти перевірили свої дані у декількох митних базах та джерелах, щоб переконатись, що помилки немає. І надіслали ці скриншоти німецькому виробнику. R$G Faserverbundwerkstoffe відповіли, що все одно не співпрацювали з російськими компаніями і поважають ембарго проти Росії.
Водночас можна побачити продукцію німецької компанії у російських дитрибьюторів, а митні дані, на які спираються журналісти, говорять про постачання до Росії.
Поки з компанією R$G Faserverbundwerkstoffe тривало активне листування, інша компанія Goettle Advanced Products Gmbh & Co.Kg. спочатку пообіцяла відповісти на запит журналістів, але досі не зробила цього, на телефонні дзвінки представники компанії не відповідають.
Журналістам не вдалося отримати коментар і в росіян.
Важливо сказати, що продукція, яку постачають німці, поки що не є підсанкційною, і всі цим користуються. Епоксидна смола може використовуватись як у цивільному виробництві, так і у військовому. Як і більшість іншої продукції.
Але якщо російська компанія, з якою укладають договір, працює або колись працювала з військовими, то вона може досі діяти в інтересах російського ВПК.
Адже немає ніякої впевненості, що цю продукцію вона не поставить, наприклад, на «Алабугу» або іншим виробникам зброї.
«Ця логіка всім зрозуміла, що є компанія, яка є постачальником виробника російського озброєння. Всім очевидно, що ця компанія не повинна мати доступу до європейського ринку, отримувати європейські товари. Будь-які зв’язки європейських бізнесів мають бути обмежені з такою компанією. Ця логіка зберігається і до неї можна апелювати, коли ми показуємо, що кінцеві користувачі — якісь військові, умовно в Росії, досі мають доступ до європейського ринку або європейської продукції», — пояснює Роман Стеблівський.
«Наскільки важливо, що цей компонент постачається з Заходу? Скажімо так, я думаю, що в Росії є і свої варіанти епоксидної смоли. Але якщо вони почнуть застосовувати свій власний продукт, то у цих «шахедів» почнуть або крила відвалюватись, або вони не зможуть злітати через надмірну вагу. Тобто так, це дуже важливий компонент, який дійсно зміг би якщо не викреслити «шахеда», то принаймні пригальмувати його виробництво. Якби він зник з тої номенклатури, яку Росія отримує з Заходу», — каже Павло Кащук.
Це лише одна історія, яка показує, як російські компанії продовжують безперешкодно отримувати європейські товари для виготовлення зброї для вбивства.
Читайте по темі:
