Як порт Усть-Дунайська потрапив під контроль бізнесмена, що працює в окупованому Криму

Фонд держмайна продав порт "Усть-Дунайськ" за 201 млн грн на початку 2023 року. В результаті він нібито перейшов під контроль "проросійського бізнесмена" Андрія Іванова.

БізнесЦензор розбирався, чи дійсно новий господар порту, що на початку повномасштабного вторгнення набув стратегічного значення для експорту українського збіжжя, має російські зв’язки, як цей факт прогледіли в Фонді держмайна та чому зараз в судах намагаються цю приватизацію скасувати. 

Напочатку липня Hromadske опублікувало розслідування про першу приватизацію в Україні державного торгівельного порту "Усть-Дунайськ", що Фонд держмайна продав за 201 млн грн на початку 2023 року. У розслідуванні стверджується, що в результаті приватизації порт на Дунаї перейшов під контроль "проросійського бізнесмена" Андрія Іванова.

З презентації Єдиного майнового комплексу ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", що є об’єктом малої приватизації, на сайті Фонду державного майна України від 25.12.2022:

Основна номенклатура: вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання, послуги флоту; в тому числі експортної: вантажно-розвантажувальні роботи.

Читайте по темі: Україна повернула з окупованих територій двох жінок похилого віку

Об’єкт включає 80 зареєстрованих одиниць нерухомого майна (адмінбудівлі, надвірні споруди, виробничі споруди, будівлі теплиці, склади, магазини тощо) загальною площею понад 6251,7 м2, розташовані за адресами:

• Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4;
• Одеська область, м. Вилкове, вул. Різдвяна, 201;
• Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2;
• Одеська область, м. Вилкове, вул. Придунайська, 46;
• Одеська область, о. Шабаш, Жебріянівська бухта Чорного моря.

Підприємство має 15 суден, 4 плавпричали та 6 транспортних засобів.

5 земельних ділянок загальною площею 207,14 га

Офіційно обсяг реалізації продукції (робіт, послуг) за період 2019 р. – 9 місяців 2022р.: 23, 41 млн грн, з них менше 15 млн грн впродовж 9 місяців 2022 року.

Стартова вартість майнового комплексу порту "Усть-Дунайськ" становила 60 млн грн.

Фонд держмайна висував до потенційного покупця порту лише дві формальні вимоги:

• Впродовж шести місяців після переходу права власності погасити заборгованість з заробітної плати та перед бюджетом (станом на кінець вересня 2022 року у підприємства така заборгованість складала всього 1,15 млн грн).
• Не допускати звільнення працівників ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (станом на вересень 2022 року нараховувалось 76 працівників) з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу (за винятком вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3,4 ,7 і 8 частини першої статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України).

Тобто жодних умов по профілю підприємства, по інвестиціям у розвиток його інфраструктури Фонд держмайна не висував.

Хоча вже після приватизації, в квітні 2023 року тодішній віцепрем’єр з відновлення України Олександр Кубраков під час візиту до Одеської області говорив про необхідність інвестувати в порти на Дунаї не менше $120 млн та про готовність іноземних інвесторів вкладатися у будівництво нових терміналів та днопоглиблення. Він розказав тоді, що за державний кошт було проведено днопоглиблювальні роботи, в результаті прохідна осадка на Дунаї збільшилась з 3,9 до 6,5 м, держава відновила паспортні характеристики портів та каналів, організувала перевалку нових вантажопотоків.

Порт стратегічного значення

Коли РФ почала у 2022 році повномасштабний наступ, порти Одеси, Миколаєва та Херсона зупинилися. І на певний час саме дунайські порти стали для України єдиним вікном для експорту збіжжя морем, стали для України стратегічними активами.

Власне про важливість порту "Усть-Дунайськ" для експорту, незважаючи на дуже скромні офіційні фінрезультати, свідчать матеріали кримінальної справи, де стверджується – лише з 1 червня 2023 по 20 вересня 2023 на території "Морського торгівельного порту "Усть-Дунайськ", "Ізмаїльського морського торгівельного порту", "Ренійського морського торгівельного порту" було накопичено та експортовано 7,6 млн т сільськогосподарської продукції на понад 67,5 млрд грн.

За цією кримінальною справою в жовтні 2023 року були проведені обшуки на території порту "Усть-Дунайськ", зокрема на ТОВ "Зерновий термінал Кілія" та ТОВ "Краншип", двох стивідорних компаніях, що роками ділять порт та мають непрості взаємовідносини.

Власне "Зерновий термінал Кілія", одна з структур, що належить родині екс-прокурора Одеської обласної прокуратури Олександру Граммі, а "Краншип" входить до групи "Трансшип" Андрія Іванова, що колись був заступником начальника державного порту "Усть-Дунайськ".

Першою "приватизацію" порту задовго до старту офіційного продажу Фонду держмайна розпочала родина екс-прокурора, що нібито час від часу щось будувала на його території. Ще у 2007 році, "за борги" деяке майно порту виносилось на "прилюдні торги".

В результаті будівлю павільйону морвокзалу та будівлі санпропускника з котельною придбав такий собі Балакірєв Роман Володимирович, згодом це майно відійшло структурам Олександра Грамми.

У 2012 році свідоцтво про право власності Грамма на ці будівлі порту було скасовано та визнано недійсним. У 2019 році через систему СЕТАМ знову виставлено на продаж, викуплено фірмою екс-прокурора за 1,8 млн грн. У 2019 ріці 6/100 частина порту "Усть-Дунайськ" значилося за ТОВ "Ларнс" Олександра Грамми. Потім перейшло на його іншу фірму - ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" , а в січні 2020 року – на ТОВ "Зерновий термінальний комплекс "Келія" (ТОВ "ЗТК "Келія").

Читайте по темі: Окупанти обстріляли Херсонщину, загинув чоловік

Втім, у аукціоні з продажу цілого майнового комплексу порту, що в січні 2023 року провів Фонд держмайна, структури екс-прокурора участі не приймали, принаймі відкрито. Так само не був серед учасників аукціону власник "Трансшипу" Андрій Іванов, що нещодавно повідомляв журналістам, нібито відійшов від справ і як пенсіонер постійно проживає в Сербії.

Загалом на конкурс прийшли вісім компаній:

• вінницьке ТОВ "Еліксир Україна" Валерія Віхренка, що займається продажем мінеральних добрив сербського виробника групи Elixir Станко Поповича,
• дніпровська ТОВ "Металбуд Альянс" Станіслава Кірієнка,
• ТОВ "Укрдонінвест" екс-депутата Донецької облради Віталія Корпачова, власника вугледобувних підприємств,
• одеське ТОВ "ТК "Восток" Володимира Медведика ,що займається торгівлею зерном,
• нещодавно створене в Миколаєві зернотрейдерське ТОВ "Тайбекс" Руслана Ящука та свіже створене в Одесі ТОВ "Сайнерстон" Михайла Савостіна (раніше власником "Тайбекса" значився Олександр Махно, що раніше очолював "Сайнерстон", напевно, можна вважати пов’язаними структурами),
• столичне ТОВ "Цитадель Девелопмент" (наразі "Башта Девелопмент"), що входить до групи компаній Максима Кріппи, що спеціалізується на нерухомості, фінансових послугах та IT
• ТОВ "Фінансова компанія "Фінанс Факторинг" відомого інвест-банкіра Ігоря Мазепи.

Аукціон виграла "Еліксир Україна" Валерія Віхренка, що запропонувала найбільшу ціну у 201 млн грн.

Приватизація під питанням

Одразу приватизацію порту стала оскаржувати "Келія", що домагались визнати в суді наказ Фонду держмайна про проведення аукціону незаконним, а сам аукціон та договір купівлі-продажу недійсними.

Фірма посилалось на ту обставину, що Фонд держмайна продавав порт як єдиний майновий комплекс, нібито без виділення своєї "частки майна" (94/100), "без згоди співвласника", в тому числі з дорогою заїзду/виїзду, з в’їзними металевими воротами, прохідною та насосною, що є об’єктами загального користування та не підлягає приватизації. Наразі розгляд справи перебуває у касації, у перших двох інстанціях фірма екс-прокурора вже програла.

Паралельно через суд "Келія" домагається заключити з ТОВ "Еліксир Україна", переможцем аукціону "Договір про спільне використання технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури", за яким зобов’язати нового власника порту до співпраці на таких умовах: за кожну перевезену та завантажену тонну оплачувати "Еліксир Україна" 18,28 грн, що "еквівалентно 0,50 (п`ятдесят центів) США по курс НБУ станом на дату підписання договору".

"Еліксир Україна", судячи з матеріалів справи, заключати договір з "Келією" в принципі відмовляється, зараз розгляд також на фінішній прямій - перебуває у Касаційному господарському суді.

В розпал судової волокіти 3 липня виходить розслідування на Hromatske, в якому екс-прокурор Олександр Грамма розказує, що його батько, Валерій Віхренко та Андрій Іванов були давніми бізнес-партнерами, що наразі переможець аукціону та новий власник порту Валерій Віхренко самостійної діяльності в порту не веде, відразу передав порт в управління "Краншипу", що входить до "Трансшип Груп" Андрія Іванова, яка працює одночасно і в Україні, і в Росії.

Таким чином боротьба між конкурентами за активи порту на Дунаї зробила публічним факт – навіть під час повномасштабного вторгнення російський бізнес може заходити на стратегічні підприємства в Україні.

Справа Іванова в Криму

У 2020 році СБУ відкривала кримінальну справу проти групи компаній Андрія Іванова за статтею 332 Кримінального кодексу "Незаконне переправлення осіб через державний кордон України" та статтею 332-1 "Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї". Справа в тому, що з 2014 року щонайменше 26 суден під управлінням структур Іванова вели бізнес у морських портах окупованого Криму.

Як зазначається в матеріалах справи, одне з підприємств групи компаній "Трансшип", - крюїнгова компанія (ред. надає послуги з управління екіпажами) ТОВ "Трансшип-Агент", після окупації півострова була перереєстрована за російським законодавством як ООО "Трансшип-Агент", сплачує податки до російського бюджету, набирає моряків на судна групи компаній "Трансшип" для роботи в акваторії кримського півострова.

А морські судна (портові буксири) Diamond N і Topaz N, оператором яких є група компанії "Трансшип" Іванова, фактично через офшорну Henford logistics limited знаходяться у власності російського "Флот Новороссийский Морской Торговый Порт".

Фінал  кримінальної справи сбушників проти Іванова насправді невідомий, в Реєстрі судових рішень справа обривається на відмові суду арештовувати документи, вилучені під час обшуків у офісі компанії Іванова в Одесі.

В будь-якому випадку ця справа не завадила йому працювати на активах державного торгівельного порту в Україні. Більше того, як зазначається в розслідуванні Hromatske, під час пирватизації взяти його під фактичний контроль . Виявляється, що перевірки потенційних покупців на об’єкти у Фонді держмайна не проводяться, верніше, вони  суто формальні: назва компанії пропускається через "достатньо великий список підсанкційних юридичних та фізичних осіб, санкції на яких наклала Рада національної безпеки й оборони".