Як через знищений український радіопередавач, російська пропаганда непомітно повертається в радіоефір країн Балтії?

Сучасний світ стає заручником технологічного прогресу, коли люди швидко звикають до хорошого швидкісного Інтернету, задовольняючи практично всі свої інформаційні запити. Але в умовах війни, коли електрика та Інтернет можуть зникнути за одну добу, на перший план виходить класичний засіб донесення інформації - радіо.

Причому, це не звичне сучасній публіці FM. А класичне радіо на середніх хвилях (АМ), здатне мовити ввечері на відстань у сотні кілометрів. Саме в цьому діапазоні жителі Литви почули в середу, 7 серпня, пропагандистські передачі "Радіо Росії", які транслювалися з території Калінінградської області, пише видання LRT.lt.

Так, на частоті 549 кГц, де до широкомасштабної війни в Україні транслювалися передачі Українського радіо, жителі Литви та інших країн Балтії почули о 18:00 та о 20:00 вечора "новини" про те, як "доблесна російська армія громить бойовиків київського режиму в Курській області".

На жаль, потужний український радіопередавач, який мовив на частоті 549 кГц, у перші дні широкомасштабної війни був знищений російськими окупантами в Миколаївській області. І тепер, коли Україна в реаліях війни не в змозі самотужки відновити потужне дороговартісне обладнання й антенні поля, Росія йде в інформаційний контрнаступ і "освоює" частоту колишнього Всесоюзного синхронного мовлення часів СРСР з території свого Калінінградського ексклаву.

Читайте по темі: ”Росія - непереможна”: президент Казахстану Токаєв погрожував заходу під час зустрічі з Шольцом

Саме там, у населеному пункті Большаково, розташований "Радіоцентр №5", звідки Росія в тестовому режимі взялася "підгортати" російськомовне населення країн Балтії радіопередавачем потужністю в 600 кВт.

Передісторія питання. Часи СРСР

За роз’ясненнями портал LRT.lt звернувся до українського експерта в галузі радіомовлення - експрезидента Концерну РРТ (1987-2002), колишнього заступника гендиректора Національної радіокомпанії України (2002-2018) Валерія Юрченка:

- Як вийшло, що на одній і тій самій частоті можуть транслювати свої програми і російські, і, припустімо, українські канали?

- Частота 549 кГц належала Радянському Союзу. У СРСР на цій частоті транслювали програму "Маяк". Вона транслювалася синхронною мережею (синхронна широкомовна мережа - мережа, у якій кілька передавальних станцій синхронно випромінюють один і той самий сигнал, який може бути прийнятий будь-яким з абонентських терміналів незалежно від його місця розташування в мережі - прим. ред.), тобто в багатьох республіках, практично у всіх були передавачі на цій частоті.

Вони працювали одночасно, їхні несучі частоти були синхронізовані спеціальним технічним чином. Після розпаду Радянського Союзу в рамках країн СНД було створено так зване РСЗ (Регіональне співробітництво в галузі зв’язку). І там зібралися представники колишніх республік. Це було зроблено вже після розвалу СРСР, тоді намагалися ділити весь частотний ресурс, який залишився від нього у спадок.

"Поодинокі" частоти швидко розійшлися, з ними проблем не було. А ось ці синхронні мережі - їх було кілька.

Найбільша мережа працювала на частоті 549 кГц. Ці частоти довго не могли поділити, за них ішли торги. Ну і щодо 549 кГц чіткої домовленості не було. Оскільки там головували, зрозуміло, росіяни, вони робили все, щоб перетягнути на себе побільше цих частот. Але в Україні на частоті 549 кГц працювало 7 передавачів - найбільша кількість трансляторів.

Читайте по темі: Росія адаптує тактику авіаударів для знищення енергосистеми України, зима може стати переламною, – Politico

Передавачі невеликої потужності, по-моєму, на 150 кіловат, були, у Молдові, у тому ж Калінінграді, у Білорусі передавач був. І була щодо цієї частоти негласна домовленість, що Україна її забирає собі.

- І коли все змінилося?

- Таке становище було, будемо говорити, з 1991 до 2004 року. Після цього Росія остаточно "поїхала дахом" і вирішила, що буде захоплювати Україну. Тоді росіяни купили в Придністров’ї так званий Григоріопольський радіоцентр і організували мовлення на інших частотах.

Завдання було мовити на Україну, Молдову, на весь цей регіон. Передавач вони купили досить-таки потужний, сучасний. Він охоплював усю територію України і частину Європи. Цього ж 2008 року росіяни спробували почати мовлення і на частоті 549 кГц. Ця частота належала не Придністров’ю, а самому Кишиневу. Ми тоді вчасно відреагували і ввімкнули свій передавач на 500 кіловат. Звичайно, ми їх задавили. Після цього вони припинили спроби заходити на цю частоту.

- Але зараз Україна не може мовити на цій частоті?

- Унаслідок бойових дій цей радіоцентр було зруйновано. На жаль, ми його поки що не відновлюємо, руки не доходять, тому росіяни цим скористалися, але запустили трансляцію тепер уже з Калінінграда. Загалом частота ця, 549 кГц, як усі частоти, які були за Союзу, не мають координації Міжнародного союзу електрозв’язку. Вони ніби махнули на це рукою: ви там якось самі діліться, ми до вас лізти не будемо. А росіяни цим скористалися.

- Як цьому протидіяти?

- Зрозуміло, що можна в той самий спосіб - треба вмикати передавач на частоті 549 кГц на потужності 500 кіловат. Україна одразу ж своїм сигналом забезпечить свою найближчу територію своєю програмою, тому що її сигнал буде переважати. Ну а десь посередині (між українським і калінінградським передавачем) узагалі сигналу не буде, усе відчуватиметься практично як радіозавада, тому що передавачі заважатимуть один одному.

Росіяни роблять усе, щоб відновити свої втрачені можливості щодо інформаційного впливу у світі й конкретно у Європі. Оскільки вони втратили цілу низку каналів, супутникових можливостей прийому в багатьох європейських країнах, вони зараз повернулися до середніх і коротких хвиль.

- А що в такій ситуації могла б зробити Литва?

- Литві треба реагувати так, як вона реагувала завжди на пропаганду - різними каналами мовлення, кажучи, що це пропаганда. Але технічно Литва не зможе на це відреагувати ніяк. А от якщо Україна це зробить - це буде нормально. Росіянам нічого не буде залишатися зробити, як піти на іншу частоту і припинити своє мовлення на Литву.

Журналісти видання LRT.lt звернулись до Служби регулювання зв’язку Литви (RRT) з проханням уточнити, якими можуть бути заходи технічної та нормативної протидії російській радіопропаганді на території Литви.

"Ми знаємо про цю ситуацію, але Росія не порушує міжнародне право, використовуючи радіочастоти для цих трансляцій. Частоти 549 і 1143 кілогерц в Калінінградській області включені до відповідного Реєстру радіочастотного плану Міжнародного союзу електрозв’язку (МСЕ) згідно з Угодою МСЕ між сторонами Регіонів 1 і 3 про використання радіомовними службами довгих і середніх смуг радіочастот (Женева, 1975 рік) з 1986 і 1975 років. В останні роки потужність станції на 549 кілогерц була збільшена, а розташування обох станцій було змінено приблизно на 80 км на схід від міста Калінінграда. В принципі, RRT (литовський регулятор - ред.) не може вплинути на ці зміни, оскільки відповідно до критеріїв планування та міжнародної координації середньохвильових станцій, мовлення на частотах з такими параметрами не створює перешкод для литовської інфраструктури зв’язку та радіомовлення", - зауважив заступник голови Ради RRT Дарюс Кулієшюс.

У свою чергу також зазначимо, що з території Литви ведеться досить активне радіомовлення в середньохвильовому діапазоні на частотах 666, 1386 і 1557 кГц. Якщо 1386 кГц - це частота Радіо Свобода, на якій вночі ведеться трансляція і Українського радіо також, то 666 і 1557 кГц - це досить загадкові російськомовні радіостанції "Радио Сигнал" і "Радио Лента", в яких проглядаються ознаки протидії російській пропаганді.

Чи можливо збільшити потужність передавача 666 кГц? Адже колись на цій частоті транслювалося "Радіо Вільнюс" зокрема й англійською мовою, а потужність передавача становила 500 кВт. Нині ж задіяно передавач потужністю лише 25 кВт.

Тож питання залишаються відкритими.

Очевидно, що у Литви та України є можливість об’єднати зусилля у використанні радіочастоти 549 кГц, поки Росія не почала на ній свого регулярного радіомовлення з території Калінінградської області. Можливо, дуже важливо зараз надати допомогу Україні у відновленні передавача для відновлення його роботи з території України та спільного використання двома дружніми державами у власних інформаційних цілях.