Як екс-"слуга" Дмитрук насміхається над українцями і хто його врешті покарає

Мажоритарник з Одеси Артем Дмитрук розкритикував дії українських військових на Курщині, через що втрапив у гучний скандал. На допис екс-"слуги" відреагували активісти, проте нема відгуку ні від СБУ, ні від керівництва парламенту, ні від експертів з орбіти ОП.

Не переказуватимемо допис нардепа з російськими наративами, звернемо увагу на інше: волонтери, громадські активісти та користувачі мережі вимагають покарання для нардепа, а от від тих, хто може карати згідно закону чи регламенту – ні пари з вуст.

Хто такий Артем Дмитрук та чому його висловлювання не дивують

Обранець жителів Одеси на 133-му виборчому окрузі, де депутатом 7-го скликання виборці обирали російського агента впливу Ігоря Маркова, котрий давно втік до росії і відпрацьовує там "балакучою головою" на кремлівських каналах.

У 2019 році Дмитрук отримав мандат під брендом "Слуга народу", проте, як стало зрозуміло згодом, справа була не тільки в Зе-команді. Вже в травні 2020-го разом з іншим "слугою" Олексієм Леоновим Дмитрук прийшов із квітами до Будинку профспілок, де у 2014 році загинули антимайданівці. Знімався у фільмі Анатолія Шарія про ці події.

У парламенті Дмитрук дрейфував убік від генеральної лінії фракції і зрештою 16 листопада 2021 року його з неї виключили. Ключова причина – увійшов до міжфракційного об’єднання "Розумна політика". Його у вищих коридорах влади сприймали не лише як розкольницьку групу серед "слуг", а і як майбутній політичний проект Дмитра Разумкова.

Читайте по темі: В Одесі СБУ затримала російського агента, який шпигував за ППО

Однак довго соратником амбітного екс-спікера Дмитрук не побув: 26 січня 2022 року він призупинив членство в "Розумній політиці" після бійки в Одеській міській раді. Разумков його публічно захищав, звівши до того, що депутата спровокували. Нагадаємо, Дмитрук – титулований спортсмен-пауерліфтер, то ж бійка за його участю стала неабияким видовищем. Розслідувати її взялася поліція.

На початку лютого 2022-го Дмитрук часто світився в медіа з дуже неприємними для влади заявами. Зокрема, називав скандального екс-депутата Олександра Трухіна "гаманцем" Офісу президента, пророкував, що з монобільшості вийде понад 20 депутатів.

Тоді ж розповів, як Зеленський, Єрмак, Шефір і Корнієнко схиляли його підтримати відставку Разумкова. 22 лютого він опинився серед народних депутатів, які не засудили визнання росією псевдореспублік "ДНР" і "ЛНР". За два дні потому почалася велика війна, вся внутрішня політична боротьба зникла, політичні проекти поставили на паузу. Зник із медіа і Дмитрук.

Його повернення у загальнодержавний інформаційний простір відбулося 5 жовтня 2023 року, коли в центрі Києва сталася бійка за участю одеського нардепа, його харківського колеги Олександра Куницького та чоловіка, якого вони звинуватили у шахрайстві, але замість потягнути до відповідних органів почали гамселити. За фактом хуліганства Офіс генпрокурора відкрив справу, її розслідувало ДБР. Про результати, правда, не повідомляли.

Останні роки Дмитрук входить до лав депгрупи "Відновлення України", під дахом якої зібралися переважно колишні ОПЗЖешники, які часто підставляють плече формально існуючій монобільшості. Він вважається одним із головних лобістів УПЦ в парламенті.

У лютому вніс заставу за насельника Києво-Печерської лаври архідиякона Павла (Музичука), затриманого за підозрою у виправдовуванні російської агресії. У липні цього року він висвятився на іподиякона цієї церкви, про що повідомив особисто. А восени минулого року був серед підписантів листа на ім’я спікера Руслана Стефанчука з вимогою відправити законопроект про заборону релігійних організацій, афільованих з росією, до Венеційської комісії.

Зі "слуг", колишніх і нинішніх, Дмитрук був не один, у монобільшості сформувалося ціле крило захисників московських попів. Чи вдасться їм зупинити ухвалення закону в остаточній редакції, побачимо от-от. А ось що серед народних депутатів, які отримали мандати під президентським брендом, числяться вони у фракції чи пішли у вільне плавання, вистачає невиправних "ватників", – ні для кого не таємниця.

Як не є таємницею і те, що цю категорію депутатів відповідні органи, намагаються не помічати. Приміром, канали Медведчука закрили давним-давно, а "слуг", які не вилазили з ефірів цих телеканалів, навіть не затаврували ганьбою на фракції. Декого, правда, виключили з лав. Але не за проросійські наративи. А дехто доріс до міністерських портфелів.

Тому значну частину українців цікавить, як вчинять СБУ, Офіс генпрокурора, керівництво Верховної Ради та "вищий розум" із Банкової у випадку з висловлюваннями Дмитрука. 

Читайте по темі: На фронті минулої доби відбулося 173 бойових зіткнень

Що буде з язикатим обранцем одеситів?

Як бачимо, критик дій ЗСУ на Курщині раніше виходив сухим із води, а відсутність реакції на його допис з боку тих, хто мав би швидко реагувати у законний спосіб, вказує на те, що може минутися і цього разу. Попри обурення частини громадських активістів і військових. Причин так вважати кілька. По-перше, Дмитрук давно не член президентської фракції, а щодо виключених з лав "слуги народу" традиційно займають відсторонену позицію. Не наш – і крапка. Тобто у президентській фракції ніхто не ініціюватиме обструкцію Дмитрука.

По-друге, якщо мовчать Стефанчук і Корнієнко, значить, вони не хочуть бути ініціаторами звернення до правоохоронців щодо оцінки висловлювань колеги по парламенту. Спробуємо припустити, що відстороненість від скандалу пояснюється небажанням загострювати ситуацію в Раді, де затихли розмови про складання мандатів низкою нардепів, переважно з провладної фракції, невдоволених своїм нинішнім становищем.

Востаннє лави народних обранців ріділи у грудні минулого року, коли мандати склали відразу три законодавці. У січні Давид Арахамія скаржився, що заяви на складання повноважень написали аж 17 осіб. Але протягом 2024 року втрат у депкорпусі все ж вдалося уникнути. Попри кілька гучних скандалів. Не виключено, розгортання скандалу навколо Дмитрука розглядається як сценарій, здатний знову актуалізувати депутатопад.

По-третє, є припущення, що політтехнологи влади тримають в умі технологію керованої політсили для "ватників", яких і після війни залишиться вдосталь. Тому чіпають лише надто одіозних проросійських політиків або тих осіб, котрі відверто працюють проти держави, а не стирають з політичної мапи всіх прихильників "русского міра". Простіше кажучи, тримають таких з видом на наступні парламентські вибори.

З іншого боку, відсутність реакції – теж поганий варіант. Патріотична частина суспільства змушуватиме владу припинити мовчанку, вимагатиме порушити справу проти критика ЗСУ з відповідним політичним бекграундом.

Крім того, є ще один нюанс, який, здавалося, підштовхне владу до підтримки покарання депутата: його допис з’явився за тиждень до відзначення 33-її річниці з Дня незалежності, а успішний наступ українських сил в Курський області є одним із ключових переможних наративів до цієї дати. Як і завершення тривалого процесу заборони УПЦ ухваленням відповідного закону, проти якого виступає Дмитрук. Простіше кажучи, він зіпсував для влади урочистий порядок денний.  

Але дилема – як правильно відреагувати. На поверхні порушення кримінальної справи по тій статті, по якій затримали московського попа, за котрого нардеп вніс заставу. Або ж прискорити розслідування попередніх історій за участю Дмитрука.

Таким чином натиснути на нього, щоб склав мандат. Проте ситуація може обернутися інакше: якщо дати хід справі зараз, можна під урочисту подію отримати рішення суду про запобіжний захід у вигляді арешту із заставою, яку нардеп (або за нього) внесе. То ж отримуємо відому проблему, де поставити кому: покарати не можна виправдати.    

Наостанок – не про Дмитрука, а про український парламентаризм загалом. Відомо, що в Основному законі у переліку підстав для припинення повноважень народних депутатів немає відкликання за народною ініціативою.

Колись в Україні діяв закон, який регулював це питання, але в 2001 році його скасували, оскільки він підходив для стовідсотково мажоритарної системи, пропорційна ж заклала інші принципи позбавлення нардепа повноважень. Їх можна легко обійти, просто вигнавши "паршиву вівцю" з фракції, яка залишиться з мандатом. Особливо це стосується мажоритарників.

Свого часу були спроби ініціювати законопроекти про відкликання законодавців за народною ініціативою, у 2021 році зміни до законодавства щодо процедури відзиву посадовців, призначених народом, анонсував Руслан Стефанчук, однак далі розмов так і не пішли.

Головним чином тому, що потрібно вносити зміни до Конституції, а голосів для цього нема. Можливо, купа скандалів із нардепами нинішньої каденції підштовхне наступників до схвалення права народу відкликати депутатів, у тому числі за поширення проросійських наративів.