Критика влади та піар на мільярди: Максим Шкіль претендує на прем’єрське крісло?

27 серпня 2024 г., 18:15

Звичайно, напівзапитання-напівствердження, винесене в заголовок, може бути помилковим. Але те, що довкола персони Максима Шкіля явно щось відбувається, ясно будь-кому, хто хоч трохи стежить за інформаційним простором.

Судіть самі. По-перше, почалося активне зачищення інтернету від компромату. А такого на улюбленця Олега Татарова, одного з найближчих співробітників голови ОПУ, достатньо. Чого варті хоча б підряди на ремонти доріг, ремонти метро та інші об’єкти «Великого будівництва», які регулярно отримує ГК «Автострада» Шкіля та які негайно обростають корупційними подробицями. Але спробуйте знайти ці скандали – ви побачите замість компрометуючих матеріалів таке:

Звичайно, в такому чищенні немає нічого дивного – більшість героїв антикорупційних розслідувань роблять те саме. Але чищенням компромату у разі Шкіля справа не обмежується. Максим Шкіль розвинув найактивнішу піар-кампанію самого себе, яка звичайному бізнесменові, хай і наближеному до ОПУ, абсолютно не потрібна. Її масштаб дисонує з образом бізнесмена та пояснити цю кампанію простою спробою «забити негатив» неможливо.

Прізвище Шкіля лізе до нас у вуха та очі практично з будь-якої праски. І найголовніше тут не те, що Максим Шкіль активно просуває себе в інформаційному просторі, а те, що він каже. А зайнятий улюбленець Офісу президента критикою влади. І відбувається це на тлі отримання нових і нових підрядів і грошей з державного бюджету. Причому йдеться про мільярди гривень.

Ще раз звертаємо увагу – від бюджетної годівниці Максима Шкіля не лише не відлучено, він, навпаки, один із лідерів з отримання грошей на всілякі ремонти та зведення нових об’єктів, що фінансуються з державного бюджету. Серед останніх та найдорожчих – Дарницький та Подільський мости у Києві, водопровід від Запоріжжя до Кривого Рогу, реконструкція тунелів між станціями Либідська та Деміївська. Всі ці підряди негайно викликали скандали та звинувачення у корупції та нечесній конкуренції. І всі ці звинувачення обґрунтовувалися документами. Але реакції із боку правоохоронців не було. І підряди отримувало одне із підприємств Максима Шкіля.

Ще раз наголосимо – йдеться про сотні мільярдів гривень, які компанії Шкіля отримують із рук Офісу президента вже п’ять років. Що у цьому дивного? Нічого. Принаймні нічого не було до останнього часу. Для України такі речі звичні і старі, як сама Україна: нова влада, нові розпорядники державних грошей, нові (або старі, але вчасно змінили прапор) розпилювачі цих грошей, які справно діляться мільярдами з тими, хто ці мільярди розподіляє.

У випадку з Максимом Шкілем усе було саме так. Але вже декілька місяців, як він подався в активні критики влади. Ось добірка заголовків новин буквально за один день:

Максим Шкіль критикує майже все: захист енергооб’єктів, перебіг робіт із відновлення зруйнованої інфраструктури, виділення грошей з бюджету, їх розподіл, соціальну політику, будівництво фортифікацій… Усе це на дуже шанованих та дуже популярних майданчиках. І – нічого. Він так само отримує доступ до цих майданчиків і, що куди більш симптоматично, - гроші з держбюджету для своїх фірм. Ще дивніше, що жодна з його фірм, які виграють вельми сумнівні тендери майже від початку правління Зеленського, не отримала в «нагороду» візит співробітників жодного правоохоронного органу. У бізнес-імперії Максима Шкіля – жодних масок-шоу.

Більше того – його самого не спіткала доля ані інвестиційного банкіра Ігоря Мазепи, у якого після конфлікту з ОПУ чомусь згорів будинок, ані власника вугільної компанії «Укрдонінвест» Валерія Кропачова, який після того, як не зміг домовитись із тим самим ОПУ, вирушив. у СІЗО. Адже ці люди теж займали в системі української влади та бізнесу далеко не останні місця. Але зі Шкілем нічого такого не відбувається. Більше того – складається враження, що він отримав від когось карт-бланш на свою критику. Від кого — можна здогадатися.

Але головне в цьому випадку не від кого Шкіль отримав відмашку, а кого він критикує. Тому що з вуст новоспеченого «правдоборця» Максима Шкіля не пролунало жодного кривого слова у бік справжніх володарів країни. Він зосередився на прем’єр-міністрі Денисі Шмигалі. Якого чехвостить і в хвіст, і в гриву. Хоча всі чудово розуміють, що Денис Шмигаль у системі нинішньої влади – просто людина, яка слухняно підписує те, що скажуть. А кажуть відомо де. Але ось убік і ОПУ, і президента від Шкіля – лише запевнення у відданості. А Шмигаля він буквально стирає на порошок.

Причому всі гравці українського політикуму вже відкрито кажуть, що карта Дениса Шмигаля бита. Він незабаром вирушить слідом за своїм попередником, випускником МАУП Олексієм Гончаруком. Хоча, може, й не слідом, а у СІЗО. Щоправда, останнє навряд чи станеться (пробачили ж підлеглому Шмигаля яйця по «17 гривень за кілограм»), але байдуже – нинішнього главу Кабміну вже фактично звільнено. Залишилося лише формалізувати цей процес.

Ось і постає питання – навіщо добивати політичний труп? Адже Шмигаль до призначення прем’єром був ніким, ніким він стане після відставки. Який інтерес Шкілю його топити? Адже від критики нічого не зміниться. Тим більше, що всі розуміють, хто насправді ухвалює всі рішення у цій країні. Тому й питання – навіщо?

А відповідь проста – Максим Шкіль явно захотів змінити Дениса Шмигаля у його кріслі. Або, може, не сам захотів – захотіли ті, кого він обслуговує вже п’ять років, та власне обслуговував і раніше. Багато хто забув, але Максим Шкіль виник в орбіті ОПУ не просто так – він давня креатура Олега Татарова, який є вихідцем із оточення Віктора Януковича. І виник він як «потужний бізнесмен» та одержувач величезних грошей з держбюджету не з повітря – а рівно після того, як у підкилимній боротьбі партія Єрмака-Татарова перемогла партію Богдана.

Саме тоді на Максима Шкіля і полився золотий дощ державних підрядів. Тепер, мабуть, настав час стати прем’єром. І тому розпочалася така активна публічна діяльність та жорстка критика дій Шмигаля. Хоча треба критикувати не його, а тих, хто ним командує. Але ці ж люди контролюють і самого Шкіля. Тому критикувати їх не можна, та й спустили Максима Шкіля на Дениса Шмигаля саме вони.

Чи допоможе це Шкілю стати прем’єром? Подивимося. Рішення все одно ухвалює не він, а як завтра зміниться ситуація – ніхто не знає. Але свій крок до публічної політики Шкіль уже зробив.

Сторінка для друку