Розстріли українських полонених: Чому росіяни це роблять і чи більшає таких випадків

30 жовтня 2024 г., 15:24

Аліна Ігнатенко     239     0

Розстріли українських полонених: Чому росіяни це роблять і чи більшає таких випадків

Повідомлення про розстріли українських військовополонених російською армією безпосередньо на полі бою дедалі частіше з’являються у новинах. Нерідко вони супроводжуються відео.

Про вбивства полонених говорять як OSINT-групи, так і українська влада – за її даними, від початку повномасштабного вторгнення під час здачі в полон загинуло більше сотні українських бійців. Моніторингові групи припускають, що насправді це число може бути набагато більшим.

Міноборони РФ такі звинувачення найчастіше ігнорує. Натомість періодично звинувачує ЗСУ у вбивствах російських військовополонених та цивільних.

Вбивства полонених скоюються на більшості воєн протягом всієї історії людства й зумовлені різними мотивами.

Утім, вже понад століття, з часів Другої Гаазької конференції 1907 року, такі дії вважаються воєнними злочинами та порушеннями міжнародного гуманітарного права.

Що відомо про вбивства полонених на російсько-українській війні та чому повідомлень про такі випадки в останні місяці стає все більше?

Вбивства полонених в історії воєн

В історії людства вбивства військовополонених часто супроводжували війни та були викликані найрізноманітнішими причинами – від банальної жорстокості переможців або небажання охороняти полонених до ідеологічних мотивів.

Наприклад, у 413 р. до н.е. невдала Сицилійська експедиція афінського війська проти союзу Сиракуз, Спарти та Коринфа (епізод античної Пелопоннеської війни) завершилася полоном і загибеллю багатьох афінян включно з їхніми командирами Нікієм і Демосфеном.

У 9 р. н.е. після розгрому трьох римських легіонів у Тевтобурзькому лісі переможці-германці, за даними римських джерел, принесли в жертву своїм богам частину полонених римлян.

А під час Битви при Азенкурі у 1415 році (Столітня війна) англійці взяли у полон так багато французьких лицарів, що в один з моментів англійський король Генріх V, побоюючись контратаки французів, наказав вбивати полонених, щоб ті не повернулися у бій.

Але особливо жорстокі та масові вбивства полонених відбувалися у ХХ ст. під час обох світових воєн. 

Затяжні бої Першої світової, на зразок Битви на Соммі чи "Верденської м’ясорубки", з хвилями безрезультативних штурмів та рейдами у ворожі окопи настільки озлоблювали піхоту, що потрапити живим у полон часто було удачею.

"Полон був однією з найбільш ризикових подій на полі бою Великої війни. Щоб зупинити кровопролиття, не завжди було достатньо благати про милосердя і опустити зброю. Момент капітуляції для потенційного полоненого був вирішальним: буде здача в полон прийнята чи все завершиться ударом багнета?" – пише канадський військовий історик Тім Кук у дослідженні про вбивства полонених у Першій світовій війні.

Викликане це було не лише жорстокістю, а й недовірою до ворога.

Були випадки, на зразок епізоду Битви на Соммі 1916 р., коли кілька німців виявили намір здатися капітану Самюелю Логріну з 18-го батальйону Канадських експедиційних сил. Він наблизився, щоб прийняти капітуляцію, але німці кинули гранату й капітан загинув.

Це бачили бійці його роти, які згодом не залишили нікого в живих у німецькому окопі – у полон вже не брали нікого.

Розстріли полонених траплялися і на Східному фронті Першої світової. Особливо при масовій здачі в полон, коли не завжди були умови для охорони і транспортування тих, хто здався.

Російська імперія, наприклад, втратила там, за різними оцінками, від 2,5 до понад 3 млн бійців полоненими. Скільки при цьому царських солдатів загинуло в момент здачі у полон – невідомо.

Всі ці дії щодо знищення полонених не були зумовлені офіційними наказами генеральних штабів "не брати полонених". Але так чи інакше заохочувалися чи, принаймні, були дозволені офіцерами на різних рівнях – залежно від тактичної ситуації на полі бою.

Однак вже у Другій світовій війні існували цілком прямі накази на знищення певних категорій військовополонених.

У нацистській Німеччині за два тижні до початку вторгнення в Радянський Союз у 1941 р. видали так званий "Наказ про комісарів" (Kommissarbefehl).

Він передбачав розстріл всіх радянських полонених, ідентифікованих як "комісари", "політруки" або інші "політпрацівники" – ідеологічні вороги Рейху.

"Їх потрібно негайно, прямо на полі бою, відокремити від решти військовополонених. Це необхідно, щоб позбавити будь-якої можливості впливати на взятих у полон солдатів. Комісари не вважаються солдатами, ніякий міжнародно-правовий захист до них не застосовується. Після сортування їх слід знищити", - йшлося у наказі.

Його виконували до травня 1942 р., коли німецьким генералам вдалося переконати Адольфа Гітлера, що він лише перешкоджає здачі в полон радянських офіцерів та змушує їх битися до останнього.

У 1940-му році в Катині радянський НКВД розстріляв кілька тисяч поляків, "інтернованих" під час спільного вторгнення у Польщу Німеччини та Радянського Союзу

Але головним символом розстрілів військовополонених в часи Другої світової війни (нехай і не безпосередньо на полі бою) стала назва російського села Катинь у Смоленській області.

Тут в 1940-му році радянський НКВД розстріляв кілька тисяч польських офіцерів та інших військових і цивільних, "інтернованих" під час спільного вторгнення у Польщу Німеччини та Радянського Союзу.

Паралельно з Катинню вбивства поляків відбувалися в кількох інших радянських таборах, зокрема в окупованому нині росіянами Старобільську на Луганщині.

Загалом тоді вбили більше 20 тис. поляків.

"Страта польських полонених у Катині була ключовою частиною політики Сталіна по знищенню польської нації через ліквідацію її лідерів", - таку оцінку дає американський історик Тімоті Снайдер у книзі "Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним".

Вбивства українських полонених з 2014-го року

Випадки вбивств українських військовополонених фіксувалися від самого початку російського вторгнення в Україну в 2014 році (зокрема й учасниками проросійських проксі-формувань "ДНР" і "ЛНР").

Вбивства українських військових почалися ще з 2014 року

Наприклад, Управління верховного комісара ООН повідомляло про розстріляних українських полонених та поранених після боїв під Іловайськом у серпні 2014 р.

Також є свідчення очевидців розстрілу полоненого оборонця Донецького аеропорту Ігоря Брановицького польовим командиром "ДНР" росіянином Арсенієм Павловим ("Моторола") у січні 2015 р.

З початком великої війни таких випадків стало в рази більше. І почалися вони від перших днів повномасштабного вторгнення.

"Радіо свобода" опублікувала отримані від українських правоохоронців перехоплення телефонних розмов від, ймовірно, російських десантників, які в березні 2022 року перебували в районі Бучі. ВВС не проводила верифікацію автентичності цих записів.

У них, росіяни буцімто казали, що не беруть у полон нікого – ні цивільних, ні військових.

"Ми полонених не беремо. Тобто, живими не залишаємо нікого…", - говорить людина, підписана як Леонід, боєць 234-го десантно-штурмового полку зі Пскова.

А інший ймовірний російський військовий Сергій з 656-го полку оперативного призначення Росгвардії так пояснював, чому не взяли у полон і розстріляли трьох чоловіків у Бучі: "Вони просто так вийшли жорстко, що могли порахувати, скільки у нас мінометів, скільки машин. Навіть якщо ми візьмемо їх у полон, то їх треба утримувати, годувати. А у нас-то і їжі не так багато, розумієш?"

У Бучі російські десантники зокрема розстріляли полонених тероборонівців.

Розстріляні на початку березня 2022 р. в Бучі тероборонівці

З часом свідчень про вбивства українських полонених ставало більше, деякі з них були вкрай жорстокими.

Кілька відео вбивств були явно зняті самими росіянами – як у випадку з обезголовлюванням українського військового чи розстрілом полоненого Олександра Мацієвського після слів "Слава Україні".

Боєць 119 окремої бригади ТРО Чернігівської області Олександр Мацієвський за секунди до розстрілу. Відео зняли росіяни

А 17 вересня цього року в соцмережах з’явилося відео, на якому український боєць зі зав’язаними скотчем руками проткнутий мечем.

Звинувачення від Росії

Російська сторона також звинувачує ЗСУ у вбивствах російських військовополонених.

Найвідомішим випадком тут є загибель групи зі щонайменше одинадцятьох російських військових у селі Макіївка на Луганщині у листопаді 2022 р.

На відео, знятому українськими військовими, видно, як росіяни здаються та лягають на землю, але один з них починає стріляти в українських бійців, після чого ті також відкривають вогонь.

Російський військовий, який відкрив вогонь під час здачі в полон

Слідком Росії назвав це "масовим розстрілом представниками України полонених російських військовослужбовців" і почав слідство за про "жорстоке поводження з військовополоненими, застосування у збройному конфлікті заборонених засобів та методів".

Українська влада заявила про своє розслідування ситуації, а радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк сказав, що це російська пропаганда, направлена на міжнародні організації. 

"Якщо ви імітуєте здачу в полон чи хтось здається, а хтось не хоче і починає вбивати наших військових, вони мають право відкрити вогонь на ураження. Це юридично вмотивовано. Тут немає ніякого порушення правил ведення війни", - наполягав він.

“З окремих шматків відео про інцидент можна зробити висновок, що скориставшись інсценуванням здачі в полон, російські військовослужбовці вчинили воєнний злочин, а саме — відкрили вогонь на ураження військових ЗСУ”, - такою була позиція українського омбудсмана Дмитра Лубінця.

Згодом РФ озвучувала ще кілька аналогічних звинувачень про "кричущі воєнні злочини київського режиму".

Що ж до свідчень про розстріли зі сторони російських військових, то Міноборони РФ їх або ігнорує, або відкидає.

"Представники російської влади і Міноборони лише у виняткових випадках коментують звинувачення на адресу Росії у скоєнні воєнних злочинів або у порушенні Женевської конвенції. Також украй малоймовірно, що про це офіційних представників запитає хтось із представників російських медіа", - відзначає журналістка-розслідувачка ВВС Ольга Івшина.

У лютому 2024 року Володимир Путін вкотре заявляв, що Росія завжди дотримувалась міжнародних правових документів та конвенцій у поводженні з військовополоненими, яких утримують "достойно".

Чи почастішали вбивства полонених 

На початку жовтня Офіс генпрокурора України заявив про наймасовіший відомий випадок – біля Покровська на Донеччині розстріляли одразу 16 українських військовополонених.

Розстріл 16 українських військових, знятий дроном – на ньому полонені вийшли з посадки і вишикувалися в шеренгу, після чого їх розстріляли

За даними омбудсмана Дмитра Лубінця, загалом відомо про понад сто українських бійців, яких російські військові вбили під час здачі в полон.

Схожі підрахунки озвучує і Офіс генерального прокурора – 4 жовтня начальник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Юрій Бєлоусов повідомив про 93 вбитих українських військовополонених на полі бою.

Але з того часу сталося ще кілька розстрілів – наприклад, моніторингова група DeepState повідомила про вбивство дев’ятьох українських дроноводів у Курській області, а Офіс генпрокурора написав про вбивство чотирьох нацгвардійців та ще двох бійців ЗСУ біля Селидового.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини у недавньому звіті називає менші цифри вбитих українських військовополонених – 42 людини з 24 лютого 2022 р.

"Ті публічні випадки, про які всі читали і бачили, - це невелика частина того, що роблять росіяни. Адже є і непублічні випадки, про які ніхто не знає. Є і ті випадки, про які не говорять", - каже у розмові з ВВС співзасновник DeepState Роман Погорілий.

Він також відзначає, що, як виглядає, практика розстрілів полонених на полі бою стала більш поширеною серед росіян.

Цю тенденцію підтверджує і Юрій Бєлоусов, за словами якого 80% випадків вбивств українських полонених зафіксовано у 2024 році. Хоча тенденція стала помітною ще з листопада 2023 року, коли "відбулися зміни у ставленні військовослужбовців РФ до наших військовополонених у гірший бік".

Роман Погорілий припускає, що на кількість вбивств може впливати контингент російської армії: "Часто такі випадки стаються зі сформованими з колишніх ув’язнених підрозділами "Шторм-Z", які вирізнялися жорстокістю".

Але додає: "Водночас, страчує полонених і, наприклад, російська 155-а бригада морської піхоти. А це цілком регулярний підрозділ Армії РФ".

Саме з цією бригадою пов’язують недавній розстріл дев’ятьох операторів дронів на Курщині, а також демонстрацію відрізаної голови ймовірно українського військового біля КПП "Колотилівка" у Білогородській області. 

Чи є наказ вбивати військовополонених

І російські, і українські бійці заперечують як саму можливість вбивств військовополонених, так і існування будь-яких можливих наказів про це.

Один із російських військових, який зараз перебуває у відпустці, на питання ВВС про розстріли полонених російською армією спочатку уточнив, чи не йде мова про розстріли саме полонених представників РДК – "Російського добровольчого корпусу", що воює на боці України. 

Отримавши негативну відповідь, він сказав: "Я таку дичину (Розстріли полонених. - Ред.) не підтримую. Адже потім наших уб’ють".

А на питання, чи немає установки від російського командування вбивати полонених, відповів: "Та ні, звичайно. Чим тоді ми відрізнятимемося від "відморозків"? Нічим".

І російські, і українські бійці заперечують як саму можливість вбивств військовополонених, так і існування будь-яких можливих наказів про це

Водночас український військовий, з яким поспілкувалися ВВС і який брав участь у штурмових діях, припустив, що поодинокі випадки вбивства росіян, які здаються у полон, могли б бути у ситуаціях, коли бойова обстановка дуже мінлива і вести з собою полоненого немає змоги.

Проте, додав він, у його практиці такого не було і в українських військових є настанова максимально поповнювати обмінний фонд російськими полоненими.

"Чому російські військові це роблять? Бо можуть. Чи є різниця – був наказ чи це ініціатива знизу? І так, і так буває", - говорить у розмові з ВВС Олексій Барановський, доброволець Легіону "Свобода Росії", ще одного підрозділу, сформованого з росіян, які воюють на боці України.

Ще одне свідчення ймовірного вбивства на початку вересня опублікувала CNN - на ньому видно, як військові виходять з окопу і стають навколішки з руками за головою. За кілька секунд вони вже лежать нерухомі, обличчям донизу

"Винні у таких воєнних злочинах всі, і всі відповідатимуть - від Путіна до останнього "мобіка". Такі злочини не мають термінів давності. Українці це не забудуть. І ми також", - додає він.

Пресофіцер 1-ї окремої танкової Сіверської бригади ЗСУ Діна Вонг нещодавно в ефірі телемарафону заявила, що росіяни отримали "прямий наказ не брати в полон українських військових" у Курській області.

Деталей щодо джерел такої інформації вона не уточнювала.

А Управління Верховного комісара ООН з прав людини звертає увагу на заклики вбивати українських полонених від російських політиків: "Публічні особи в РФ відкрито закликали до нелюдського поводження і навіть страт українських військовополонених, часто використовуючи антигуманні терміни в публічному дискурсі та через державні ЗМІ".

А 29 жовтня, після атаки безпілотників на "Російський університет спецназу" в чеченському місті Гудермес, глава Чечні Рамзан Кадиров заявив, що звернувся до своїх командирів на передовій, щоб ті мстилися українським військовим.

"Я сьогодні віддав всім командирам, які перебувають на передовій, не брати полонених, знищувати та посилити боротьбу", - розповів він у коментарі російським медіа.

Що саме "віддав командирам" Рамзан Кадиров – наказ, доручення чи інше розпорядження – глава Чечні не уточнив.

Формально він не є командиром полку "Ахмат" чи якогось іншого підрозділу. Але вважається куратором всіх чеченських формувань, які воюють проти України, та має звання генерал-майора міліції та військове звання генерал-полковника (з 2022 року).

Навіщо вбивають полонених

Розстріли військовополонених, судячи з усіх відомих випадків, мають такі ж причини і мотиви, як і під час воєн минулого: жорстокість у бою, помста за власні втрати і, зрештою, небажання "возитися" з полоненими.

Водночас у випадку з розстрілами українців це може бути і більш масштабне бажання психологічно чи навіть політично вплинути як на бійців ЗСУ, так і на українське суспільство в цілому.

"Психологічно російські військові такими злочинами і особливо їхньою демонстрацією намагаються залякати українців, викликати почуття безпорадності, деморалізувати і послабити готовність до спротиву", - висловлює думку в коментарі ВВС соціальний психолог Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Володимир Савінов.

Кадри розстрілу українських військових у Роботиному в лютому 2024 р.

"Також це демонстрація того, що міжнародна система законів та звичаїв не працює, а право сильного завжди працюватиме. Росіяни випинають свої перемоги на тактичному рівні, сподіваючись, що українці це сприйматимуть так, ніби загалом сенсу чинити спротив немає. Хоча право сили грубе і недальновидне, на емоційному рівні воно дійсно загострює негативні емоції", - додає він.

Володимир Савінов припускає, що вбивства також спрямовані на родини інших військовополонених і розхитування українського суспільства через зневіру: "Це може як спровокувати протести сотень людей, так і похитнути єдність та волю всього українського суспільства".

Зрештою, масові смерті українських військових у російському полоні порівнюють з радянськими розстрілами польських офіцерів у 1940 р.

Підконтрольну росіянам колонію в Оленівці, де від вибуху 29 липня 2022 р. загинуло понад 50 українських військовополонених, ексміністр оборони Олексій Резніков назвав "українською Катинню".

Колонія в Оленівці після вибуху

Російська сторона стверджує, що колонію обстріляли ЗСУ з систем HIMARS. Україна наполягає на версії, що будівлю обстріляли російські військові з вогнемету "Шмель" з термобаричним зарядом. Криміналісти й експерти з озброєнь, з якими поспілкувалася ВВС, висловили сумніви щодо російської версії.

"Для більшості українців розстріли спрацьовують як холодний душ, "протвережуючи" свідомість до більш раціональних дій та мотивуючи до боротьби", - вважає Володимир Савінов.

З кожним розстрілом українських полонених міцнішає впевненість зупинити противника, вважає доброволець Легіону "Свобода Росії" у складі ЗСУ

Схожі думки висловлює і доброволець Легіону "Свобода Росії" Олексій Барановський.

"Ми чудово знаємо з ким маємо справу. З кожним таким злочином у нас, як і у всіх військовослужбовців ЗСУ, лише міцнішає впевненість, що треба йти до кінця", - говорить він.

Історик Тім Кук так писав у своєму дослідженні Першої світової: "Вбивати полонених не мало сенсу. Вбивство полонених шкодило репутації… і, зрештою, подовжувало війну. Доки солдати вважали, що після здачі в полон їх можуть стратити без суду, вони билися до останнього… Вбивства полонених не допомагали вигравати війни".

Автор: Сергій Морфінов